Хто не ризикує

– Але, Грейс, ти ж нiби проти титулiв, – здивувався Вiльям.

– Так, проти. Але це справа принципу.

– Тодi я тебе пiдтримаю. Нiколи не хотiв бути сером Вiльямом.

– А якщо ти станеш комiсаром i заслужиш його? – спитав батько.

Це змусило Вiльяма замислитися та знизати плечима.

– До речi, тобi вдалося захистити ту бiдну дiвчину минулого тижня? – спитала Марджорi Грейс, щоб трохи згасити полум’я суперечок.

– Нi, вона отримала шiсть мiсяцiв.

– Та ii випустять уже через три, i вона неодмiнно повернеться на панель.

– Тату, не починай цю розмову, будь ласка.

– А ii сутенер? – поцiкавився Вiльям. – Це його мали б посадити.

– Та я б його живцем з’iла, – сказала Грейс, – але на нього навiть штраф не наклали.

– З’iла б? – спитав батько. – Бачу, тепер ти говориш як консерватор.

– У жодному разi, – вiдповiла Грейс.

Сер Джулiан узяв нiж для нарiзання й спитав:

– Комусь iще шматочок?

– Можна спитати: ти з кимось зустрiчаешся? – повернулася Марджорi до сина.

– З рiзними людьми, щоразу як з дому виходжу, мамо, – вiдповiв Вiльям, якого потiшив мамин евфемiзм.

– Ти знаеш, про що я кажу, – докорила йому мати.

– Іще чого. Останнi кiлька мiсяцiв я постiйно чергував, сiм ночей поспiль, та закiнчував о шостiй ранку, i все, чого менi хотiлося, – це лягти спати. А за два днi треба з’явитися на ранкову змiну. Тож давай дивитися правдi в очi: констебль Ворвiк – не краща партiя.

– От якби ти мене послухався, – втрутився батько, – зараз уже був би успiшним адвокатом, оточеним гарними жiнками у палатi, якi там були б, повiр менi.

– Я де з ким зустрiчаюся, – раптом сказала Грейс, i це було вперше, коли батько не змiг нiчого вiдповiсти. Вiн поклав свiй нiж та виделку i уважно прислухався.

– Вона працюе у Сiтi, проте батьковi вона, вочевидь, не сподобаеться, бо вона адвокатка з розлучень.

– Вже не дочекаюсь, як хочу з нею познайомитися.

– Коли завгодно, мамо, проте май на увазi, що я не казала, хто мiй батько.

– Ти кажеш так, нiби я щось середне мiж Распутiним та суддею Джеффрiсом[3 - Джордж Джеффрiс, 1-й барон Джеффрiс (1645–1689) – суддя, вiдомий своею жорстокiстю.]! – сказав сер Джулiан i нацiлив свiй нiж у серце.

– Ти не такий харизматичний, – зазначила його дружина, – але й з тебе е користь.

– О, то яка ж? – спитала Грейс.

– У вчорашньому кросвордi залишилося слово, яке я досi не можу розгадати.

– Я до ваших послуг, – запропонував сер Джулiан.