Динозаври. Дитяча енциклопедія

Знов активiзувалися вулкани, якi вулканiчним попелом збагачували грунти поживними речовинами.

У серединi карбону клiмат характеризувався рiзкими змiнами температури. Вiн став сухим i спекотним. Але на початку й наприкiнцi перiоду вiн був м’яким i вологим, що сприяло бурхливому розвитковi рослинного свiту. Землю вкрили густi тропiчнi лiси, утворенi найрiзноманiтнiшими кущами та деревами. Інопланетянам, якби вони завiтали на нашу планету в той перiод, довелося б продиратися крiзь хащi та високi трави, що були нащадками девонських плаунiв та папоротей.

Зеленi мешканцi тогочасноi планети дуже любили вологу i росли на болотах та на берегах рiчок i водоймищ. Їхне корiння закрiплювалось у мулi, i рослини високо пiдiймалися над водою, щоб стовбури знаходилися на повiтрi. Цю особливiсть до наших днiв зберегли мангровi дерева, якi ростуть у гирлах тропiчних рiчок.

На болотах карбону росли цiлi лiси з плаунiв-лепiдодендронiв. Коли iхне лускоподiбне листя опадало, на стовбурах залишались характернi вiдбитки, що нагадували змiiну луску.

Тому скам’янiлi залишки цих траво-дерев люди в давнину часто сприймали як казкових кам’яних змiй. Саме з таких лiсiв утворилися запаси кам’яного вугiлля Донбасу.

Проте корiння карбонових рослин мало бути дуже мiцним i розгалуженим, бо несло на собi величезнi стовбури. Висота плаунових рослин, наприклад, сягала 40 м. Прямо вiд коренiв стирчали пагiнцi, з яких виростали новi стовбури. Таким чином на одному мiсцi утворювалося кiлька дерев.

А вузьке листя цих гiгантiв було завдовжки близько метра. Воно прикрашало не лише гiлки, а й стовбури. Коли листя вiдпадало, на дерев’янистих колонах-стовбурах залишалися слiди рiзноi форми: кiльця, спiралi, ромби, шестикутники. Мабуть, це робило карбоновi лiси дуже мальовничими.

Папоротi теж утворили незвичнi для сучасноi людини великi форми. Такi дерева-папоротi мали товстий стовбур i численнi гiлки з довгим i широким листям. Частина папоротей продовжувала розмножуватися спорами.

Але виникли також новi голонасiннi види. Їх насiння мiстилося в маленьких сумочках на листi, а коли визрiвало, то падало на вологу землю або у воду.

У карбонi з’явилися i можливi предки хвойних рослин – кордаiти. Вченi гадають, що вони походять вiд папоротей. Але нащадки далеко переросли своiх прапрадiдусiв. Кордаiти виростали заввишки 40 м. При цьому довге вузьке листя, яке нагадувало стрiчки, росло на самiй вершинi, а стовбур залишався голим.