Динозаври. Дитяча енциклопедія

Мiлкi моря почали висихати, i перевагу в боротьбi за виживання здобули тi iстоти, якi спромоглися пристосуватися до посухи. У деяких риб утворилися легенi, що дало iм можливiсть стати дводишними, тобто дихати як у водi, так i на суходолi. Якщо придивитися до сучасних дводишних риб, якi ще живуть у посушливих районах Австралii, Африки та Пiвденноi Америки, можна припустити, що iх девонськi пращури так само пiд час посухи створювали довкола себе плiвку, заривалися у мул i там засинали до дощу. Коли ж затвердiлий мул м’якшав вiд води, вони знов оживали.

Целакант, або латимерiя

Іншi риби «вигадали» ще кращий спосiб порятунку. За допомогою мiцних плавцiв вони навчилися повзати, спочатку по дну, а потiм i поза водою. Інодi вони переповзали з висохлого водоймища в iнше. За легенi таким рибам правив плавальний мiхур, багатий на кровоноснi судини. Плавцi риб нагадували кiнцiвки сучасних наземних тварин. Через це iх називають кистеперими. Саме цi риби стали предками всiх наземних тварин, у тому числi й тих, якi живуть тепер на Землi.

Довгий час вважалося, що кистеперi риби вимерли. Однак у 1952 р. на узбережжi Пiвденноi Африки, поблизу острова Мадагаскар, виловили живого представника кистеперих риб – целаканта. Вiн майже не вiдрiзнявся вiд своiх прадавнiх родичiв. Про захоплюючу iсторiю пошукiв цього справжнього дива можна дiзнатися з книги професора Дж. Смiта «Прадiдусь-четверонiг».

Прямими нащадками кистеперих риб стали земноводнi тварини – амфiбii, якi теж з’явилися в девонi.

Їх череп ще був дуже схожий на риб’ячий. Вони мали луску i зябровi кришки, але жили вже на суходолi, хоча й поблизу води. Лапи тварин закiнчувалися п’ятьма пальцями, причому три центральних були з кiгтиками. Завдяки iм деякi амфiбii лазили по деревах. Крiм того, у викопних амфiбiй вже був справжнiй хвiст, що тягнувся за тулубом. Найдавнiшими з вiдомих амфiбiй вважають iхтеостегiдiв. Тiло цих незграбних тварин ще дуже нагадувало риб’яче, бо закiнчувалося справжнiм риб’ячим хвостом. Проте лапи вже мали добре розвиненi п’ять пальцiв.

Кам’яновугiльний перiод

Девон змiнив кам’яновугiльний перiод, або карбон, який тривав 65 млн рокiв. Назва цiлком виправдана – саме тодi утворилися головнi родовища кам’яного вугiлля.

Для карбону були характернi потужнi процеси гороутворювання. В цей перiод виросли вiдомi нам гiрськi масиви – Алтай, Гарц, Судети, Австралiйськi Кордiльери, Атласькi гори та iншi, а наприкiнцi перiоду – Центральний Урал.