Археологiя. Дитяча енциклопедія

Думка Лешевалье панувала в наукових колах протягом XIX столiття, i тому Шлiман розпочав своi розкопки в Бунарбашi. Але Троi там не виявилося, i Шлiман перенiс своi розкопки на мiсце Нового Шона, поблизу пагорба Гiссарлик. Пагорб, на якому почав своi розкопки вчений, приховував багатошарову пам’ятку. Шлiман нарахував сiм поселень, що послiдовно змiнювали одне одне. Потiм з’ясувалося, що iх там було тринадцять.

Ахейськi воiни

Але Шлiмана не цiкавили цi поселення, вiн шукав гомерiвську Трою.

У гонитвi за нею вiн закопувався все глибше й глибше, руйнуючи i засипаючи смiттям все, що йому заважало. Шлiман прийняв за гомерiвську Трою друге (рахуючи знизу) мiсто, що знаходилося у шарi ІІІ тисячолiття до н. е. Вже пiзнiше спiвробiтник та помiчник Шлiмана Вiльгельм Дьорпфельд визначив як гомерiвську Трою VI, що була сильно пошкоджена розкопками Шлiмана.

Антична традицiя щодо слiпоти Гомера викликае сумнiви: автор «Ілiади» та «Одiссеi», скорiше, бiльшу частину життя прожив зрячим, бачив яскравi картини природи й буття людей, побував у битвах i, зокрема, на власнi очi бачив Троянську рiвнину.

Софiя Енгастроменос, дружина Г. Шлiмана в античних прикрасах

Шлiман помилявся, але ще бiльше помилялися вченi – археологи та iсторики, якi стверджували, що вiдкритi Шлiманом старожитностi не давнiшi за ІІІ столiття до н. е., або вважали Шлiмана фальсифiкатором. У мiру надходження матерiалу, а особливо пiсля вiдвiдування розкопок авторитетними вченими кiлькiсть скептикiв значно зменшилася, а коли з’ясувалося, що Шлiман знайшов стiльки золота, що його не в змозi купити жоден музей, Шлiман став найвiдомiшою людиною в Європi, i сам Бiсмарк вважав за честь з ним листуватися.

Знаменитий «скарб Прiама» було знайдено 14 червня 1873 року, в останнiй день розкопок, коли Шлiман уже вирiшив повернутися до Європи. На глибинi 28 футiв виявилася стiна, яку Шлiман вважав стiною палацу царя Прiама. Археолог спустився до розкопу, де його увагу привернув невеличкий предмет.

Шлiман покликав дружину i прошепотiв: «Вiдiшли робiтникiв, на сьогоднi розкопки закiнчено».

Пiзнiше вiн напише: «В страшному поспiху, напружуючи всi сили, ризикуючи життям, бо фортечний крiпосний мур, який я пiдкопував, мiг у будь-яку мить поховати мене пiд собою, я за допомогою великого ножа розкопав клад».

Ця знахiдка була справжньою археологiчною сенсацiею ХІХ столiття.