Проект «Україна», або Таємниця Михайла Грушевського

Перший – «буржуазний», «демократичний», европейський та мiський за своiм характером – за перетворення Росiйськоi iмперii на демократичну республiку та розвиток необхiдних умов для економiчноi, полiтичноi та соцiальноi модернiзацii постiмперського суспiльства на основi права та закону. Цей шлях пiдтримували центральний уряд, буржуазнi та помiщицькi елементи, чиновники, офiцерський корпус, а також т. зв. «нацiональнi меншини».

Другий – радикально «соцiалiстичний», селянський, охлократичний – за скасування iнституту приватноi власностi, негайний перерозподiл приватноi власностi, насамперед землi, на користь украiнських селян, що передбачало вихiд за межi права як такого взагалi та чинного правового поля зокрема.

– перший – селянство проти помiщикiв,

– другий – сiльськi люмпени проти селян заможних,

– третiй – «украiнськi» селяни проти евреiв та полякiв,

– четвертий – мононацiональне, моноконфесiйне село проти мультинацiональних, мультикультурних мiст.

Цей варiант обстоювали нi на що не здiбнi i нi на що в продуктивному, творчому сенсi не здатнi украiнськi «iнтелiгенти» – письменники, вчителi, студенти-недоуки та селяни, якi об'едналися в Украiнськiй Центральнiй Радi. Саме вони сформували базу соцiальноi та полiтичноi пiдтримки так званого «украiнського державотворення». Саме вони всього за неповнi чотири роки довели нашу спiльну Вiтчизну до того стану, коли бiльшiсть ii населення стала вважати встановлення терористичноi диктатури меншим злом порiвняно з роками отоi «Украiнськоi революцii» i отих «нацiонально-визвольних змагань».

За своею суттю селянський рух з березня 1917-го до сiчня 1919 р. був не чим iншим, як «низкою спроб самоорганiзацii найiнiцiативнiшоi чистини хлiборобського населення з метою захисту власних економiчних, полiтичних i нацiональних iнтересiв… Справжнiми причинами його виникнення було гостре аграрне i нацiональне питання в дореволюцiйнiй Росiйськiй iмперii». Рушiйними силами цих спроб були «общинне селянство i селяни-власники iндивiдуальних господарств», спiльна мета яких полягала в лiквiдацii великого помiщицького, церковного i державного землеволодiння.

У конкретних обставинах часу i мiсця, а саме – навеснi 1917 р., «селянський рух продемонстрував ознаки соцiальноi нетерпимостi i внутрiшнього розколу <…> Протягом 1917р.