На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Їжа. Італійське щастя» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Культурология. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Їжа. Італійське щастя

Автор
Жанр
Дата выхода
28 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Їжа. Італійське щастя" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Їжа. Італійське щастя" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Олена Костюкович) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
У 2006 році у Москві та Італії одночасно вийшла книжка Олени Костюкович «Їжа. Італійське щастя», що тоді ж була нагороджена в Москві премією Союзу рестораторів, а в Італії премією Союзу книготорговців «Банкарелла». Цей твір було опубліковано в 13 країнах: Китаї, Сербії, США, Канаді, Австралії, Великої Британії, Іспанії та інших. В Україні книжка виходить уперше. До українського видання автором було написано спеціальну передмову, перероблено текст, внесені оновлені дані.
Ця книжка, матеріал до якої збирався протягом 10 років у всіх регіонах країни, знайомить читачів з італійською кухнєю. Автор описує тисячі наїдків, напоїв, приправ (лише до одного виду спагеті їх більше ста!), страв, рецепт виготовлення яких змінюється в кожної із 20 областей Італії. Це своєрідна кулінарна подорож не тільки з півночі до півдня країни, «від Гомера до фаст-фуду», але й цікава розповідь про секрети середземноморської дієти, давні рецепти, про кулінарний календар, еротизм італійської кухні. Окрему частину книги займають глосарії, таблиці, класифікації і специфікації продуктів, що використовуються в італійській кухні. Але це видання не тільки про їжу, воно про країну, про її культуру, свідченням чого є включені до нього численні відгуки видатних людей про кулінарні традиції Італії, нерозривно пов’язані з культурою країни. Книжка призначена тим, хто вивчає Італію, і допоможе зрозуміти країну та її людей через універсальний кулінарний код.
📚 Читайте "Їжа. Італійське щастя" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Їжа. Італійське щастя", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Син Олени, перший iмператор-християнин Костянтин, нi про що, схоже, так не дбав, як про заснування гiдних мiсць для зберiгання релiквiй, перенесених його матiр’ю. За Костянтина, в IV столiттi були закладенi тi самi чотири основнi римськi базилiки, якi й донинi е обов’язковими етапами паломництва. Цi базилiки символiзують, за походженням головних своiх релiквiй, святi для християнства мiсця свiту: храм Св. Іоанна – Єрусалим, Св. Петра – Константинополь, Св. Павла – Александрiю i Св. Марii – Антiохiю, мiсто, де вперше, за свiдченням «Дiянь апостолiв», було запроваджено у вжиток слово «християнин».
Найщасливiшим паломництвом вважалося таке, що включало лицезрiння папи римського. Саме це мав на увазi Гоголь, зазначаючи в листi до О. С. Данилевського вiд 15 квiтня 1837 року: «Я приiхав до Рима якраз напередоднi свiтлого свята, i перше, що побачив, був папа. Таким чином, я виконав давне правило…» Про той же ритуал у листi вiд 13 травня 1838 року вiн згадував уже геть iронiчно: «Золотарьов пробув пiвтора тижнi у Римi i, побачивши, як папа мие ноги i благословляе народ, вирушив у Неаполь, щоб швиденько оглянути все, що можнаоглянути».
З часом релiгiйне ставлення до святинь Рима поширилось також на римськi пам’ятки, якi не мали безпосереднього релiгiйного значення. Ось що писав з роздратуванням Іполит Тен у 1864 роцi про видовище, яке вiдкриваеться вiдвiдувачевi Колiзею: «У центрi цирку стоiть хрест; людина мiщанського вигляду в синьому одязi пiдходить до нього в мовчаннi, скидае капелюха, складае зелену парасольку i з нiжним благоговiнням кладе три чи чотири швидких поцiлунки на дерево хреста.





