Їжа. Італійське щастя

Багатюща лiтература з цього питання – едине чтиво, що знаходить справжнiй попит в усiх без винятку родинах – свiдчить: в iталiйськiй олii не пiввiдсотка, а цiлий вiдсоток полiфенолiв, тих речовин, якi рятують вiд раку та iнфаркту. Високосортна iталiйська олiя запобiгае жовчнокам’янiй хворобi. Оберiгае вiд атеросклерозу (ненасиченi жири). Дозволяе уникнути рахiту, бо мiстить олеiн, пальмiтин, мiростiцин, а також вiтамiни А i Е(антиоксиданти).

Експерти розповiдають, що нинiшнi критерii оцiнок вiдрiзняються вiд пiдходу пращурiв.

Сьогоднi фахiвцi удосконалюють своi рецептори до такоi винятковоi чуйностi, що визначають: олiя з родового обiйстя, яку виробляли iхнi батьки i дiди, страждае на всi можливi дефекти. Коли iхнi дiди i прадiди засновували виробництво, головна увага придiлялась не якостi, а кiлькостi, щоб, грубо кажучи, мати iжу. Якiсть на той час всiх влаштовувала.

Вся нацiя живе у вiчному спiввiдношеннi своеi реальностi з високим iдеалом, в омрiяному харчовому раi. Ми в Італii, i тому наше харчування проникнуте олiею, ми включаемо олiю в свiй рацiон тому, що олiя животворить, як, зрештою, життедайна вся iталiйська iжа, а отже, в життi таки е хоча що-небудь справжне.

Отож, про справжнiсть, «iталiйськiсть» споживаноi масами маслиновоi олii. Є що заперечити загальнопоширенiй думцi.

Лiгурiйськоi олii вистачае тiльки для елiти: щоб розжитися нею, треба зазнайомитись з яким-небудь селянином.

Тосканськоi олii вистачае теж тiльки для елiти: щоб отримати тосканську олiю, треба приятелювати з яким-небудь графом.

Веронськоi олii з озера Гарда бракуе навiть для своiх. Вона iнодi продаеться у бутиках, але «справжнiсть» ii залежить винятково вiд чесностi господарiв торгiвельного закладу.

В Умбрii у маленькому мiстечку купити мiсцевоi олii, загалом, можна.

В Апулii i поготiв можна купити бездомiшковоi мiсцевоi олii (тут виробляють майже 40 вiдсоткiв всiеi продукцii Італii). Бiльше того, справжня апулiйська олiя, ймовiрно, з огляду на ii не найвищу якiсть, продаеться i за межами Апулii.

Італiйцi охоче сперечаються про нюанси термiнологii, позначення рiзних видiв i пiдвидiв маслиновоi олii. Класифiкацiя, як слiд очiкувати, змiнюеться як географiчно, так i iсторично. У минулому столiттi застосовували низку ознак вiдмiнностей, якi взагалi неможливо вживати до сьогоднiшнiх реалiй, бо сьогоднi й сировина не та, i процеси не такi, тому використовуються iншi вирази та iншi мiркування.