Казки

– Та ось бiг, впав i забився – збрехав Мишко. Вiн все ще гадав, що тато не взнае про його невдале полювання на мед.

– Ото ж я йду i бачу маленькi ведмежi слiди вiд дерева у якому живуть бджоли. І подумав, що це твоi слiди, бо поблизу, крiм тебе ведмежат немае.

Мишко хотiв ще раз збрехати, але знаючи татову суворiсть вирiшив признатися:

– Пробач, тату, Я лазив на дерево, але нiчого не змiг зробити, тiльки й того, що вимазав лапу медом.

– Саме по твоiх слiдах, синку, – суворо проказав тато. – По тому, що пахли медом, я з догадався, що ти лазив до бджiл.

Ти порушив мiй наказ i хотiв утаiти це. Але знай, що нiякий поганий вчинок не можна сховати вiд нас з мамою. Ти залишиш слiди, i рано чи пiзно будеш викритий у поганому та покараним. Але за те, що маеш мужнiсть признатися, я тебе прощаю. Ти забився, то сiдай менi на спину i я довезу тебе до дому.

Ведмедик всiвся на широкiй татовiй спинi i, наче на конi, доiхав до барлоги, а там на нього i тата чекала мама, Вона стривожилась, побачивши, що Мишко кульгае, але швидко заспокоiлась.

Бо хiба бувають дiти, якi не бiгають i не замурзуються чи не забиваються? Щоби не турбувати маму, тато промовчав про Мишкову пригоду.

Скоро мама запросила тата i Мишка вечеряти. І якi були здивування i радiсть ведмедика, коли вiн побачив на столi мед! Виявляеться, що тато принiс мед, а лише потiм пiшов шукати зниклого сина.

…Катруся уявила собi ведмедика облiпленого бджолами, падаючого з дерева, i iй було шкода Мишка. Але вона пам’ятала i маминi розмови про те, що той, хто зробив шкоду, обов’язково залишае якiсь слiди, i по них буде безперечно викритий.

Інакше не бувае, тому краще зразу признаватись. Тато та мама завжди вiтають щирiсть.

А коли зробиш комусь добро, то теж залишаеш слiд у пам’ятi того, кому допомiг. Про це можна i промовчати. Люди самi розкажуть батькам, а тi будуть пишатись нею…

Катруся тихо засопла, засинаючи. Мама всмiхнулася, ласкаво погладила доньку по голiвцi i сказала:

– Рости, моя пташко! Спи спокiйно, хай тебе нiчого не тривожить! Я помолюсь перед Ісусом.

Вiн любить тебе i нас з татом. Слава Богу!

Мама ще казала молитву, а Катрусi вже снилися веселi i красивi сни…

Кольоровий горобчик

Одного лiтнього дня горобчик пролiтав повз балкон, де художник малював натюрморт. Раптом з його рук вислизнула палiтра – дощечка, на якiй художник розмiшував фарби, i впала на горобчика. Вона не прибила його, а тiльки замастила фарбою крила.