На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «#ЯНеБоюсьСказати» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Детские книги, Книги для подростков. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
#ЯНеБоюсьСказати
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Дата выхода
11 апреля 2018
🔍 Загляните за кулисы "#ЯНеБоюсьСказати" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "#ЯНеБоюсьСказати" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Настя Мельниченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Настя Мельниченко народилася у 1984 році в Києві. Громадська діячка, в минулому журналістка, мама двох синів – Ярослава і Северина.
У липні 2016 року мережу Інтернет підірвала потужна акція #ЯНеБоюсьСказати, в якій тисячі жінок і чоловіків розповіли свої історії. Це були дуже сильні і важкі історії – історії про насильство. Ця акція прогриміла не лише в Україні, але й за її межами. Тоді ж почалися розмови про те, що робити, аби не допустити такої кількості насильства в світі. Настя Мельниченко, ініціаторка акції, вирішила написати книжку, в якій розповісти підліткам про те, як не допустити сексуальне насильство зі свого боку, а також як поводитися і до кого звертатися, коли насильство вже сталося.
📚 Читайте "#ЯНеБоюсьСказати" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "#ЯНеБоюсьСказати", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Фроттеризм – це коли людина збуджуеться i отримуе сексуальну розрядку шляхом тертя статевими органами об iншу людину. Оскiльки найзручнiше це робити у транспортi, де люди стають близькими проти волi i зона комфортноi вiдстанi зминаеться натовпом, то фроттеристи полюють на жертв у години пiк у переповнених автобусах, тролейбусах чи метро.
Один американський комiк дуже гарно описав вiдчуття, яке, ймовiрно, переживають фроттеристи. Вiн розповiв про те, як умудряеться у переповненому транспортi лiктем вiдчути груди жiнки.
Тут будет реклама 1
Навiть якщо на ньому куртка, светр, сорочка, а на жiнцi куртка, светр, сорочка, його лiкоть «знае», коли торкаеться забороненоi частини тiла. Адже, каже вiн, доторк до жiночих грудей сплутати неможливо!
Певно, таке ж збудження вiдчувають фроттеристи, торкаючись сiдниць «обраницi». Вони збуджуються вiд однiеi думки про те, що ось прямо зараз вони труться об щось таке привабливе, i iм за це нiчого не буде. Інодi це збудження виливаеться в оргазм (сексуальну розрядку).
Тут будет реклама 2
Фроттеристiв досить легко злякати, якщо почати голосно обурюватися з того, що вони роблять. Адже це е проникнення за межi твоiх фiзичних границь без твого дозволу! У такому випадку бiльшiсть фроттеристiв просто тiкають на найближчiй зупинцi. Хоча iнодi тiкати доводиться нам самим…
Менi було 9 рокiв. Була зима 1988–1989. Я iздив три рази на тиждень пiсля школи на репетицii хору. Їздив на метро сам – тодi це було нормою. Повертався назад якраз у годину пiк, близько сьомоi вечора.
Тут будет реклама 3
Взимку було вже темно в цей час. Одного разу, десь посерединi перегону мiж станцiями я вiдчув, наче щось шкребеться менi в ширiньку. Але у вагонi було тiсно, всi були притиснутi один до одного, i я не мiг подивитись, що воно таке. Передi мною стояв якийсь чоловiк i дивився поверх моеi голови у вiкно. Я вирiшив, що то вiн тримае у руцi якийсь пакет чи сумку i навiть сам не знае, об що воно там треться. Тож я намагався не зважати i просто дотерпiти до своеi станцii.Тут будет реклама 4
На станцii люди почали виходити, i шкрябання припинилось, але коли нових пасажирiв знову набрався цiлий вагон, усе розпочалося знову. Я все ще думав, що то пакет. Аж ось на наступнiй станцii вийшло багато людей, я опустив очi додолу i побачив, що це рука того чоловiка, що стояв передi мною. Вiн майже розстебнув менi блискавку i намагавсязасунути пальцi менi в штани. Я подивився угору i побачив розчервонiле лице, очi з поволокою i масну усмiшку насолоди.
Мнения
О книге «#ЯНеБоюсьСказати» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
