На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «#ЯНеБоюсьСказати» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Детские книги, Книги для подростков. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
#ЯНеБоюсьСказати
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Дата выхода
11 апреля 2018
🔍 Загляните за кулисы "#ЯНеБоюсьСказати" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "#ЯНеБоюсьСказати" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Настя Мельниченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Настя Мельниченко народилася у 1984 році в Києві. Громадська діячка, в минулому журналістка, мама двох синів – Ярослава і Северина.
У липні 2016 року мережу Інтернет підірвала потужна акція #ЯНеБоюсьСказати, в якій тисячі жінок і чоловіків розповіли свої історії. Це були дуже сильні і важкі історії – історії про насильство. Ця акція прогриміла не лише в Україні, але й за її межами. Тоді ж почалися розмови про те, що робити, аби не допустити такої кількості насильства в світі. Настя Мельниченко, ініціаторка акції, вирішила написати книжку, в якій розповісти підліткам про те, як не допустити сексуальне насильство зі свого боку, а також як поводитися і до кого звертатися, коли насильство вже сталося.
📚 Читайте "#ЯНеБоюсьСказати" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "#ЯНеБоюсьСказати", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Тодi козловi було за 70.
Або ось така iсторiя, де викладач був настiльки поважний, що всi зважали лише на його статус, а не на те, як вiн регулярно домагався дiвчат-студенток:
Мiй унiверситет любить пишатися «елiтнiстю» i статусом, бити всiлякi рекорди i запрошувати викладачiв, про яких можна було б сказати «у нас викладае сам пан N!». Але чомусь мiй унiверситет зовсiм не турбуеться про те, як себе поводять цi викладачi зi студентками.
Я не знала, як реагувати на руки старого дiдугана-викладача пiд своею футболкою.
Тут будет реклама 1
Я не знала, як ще йому пояснити слова «будь ласка, припинiть» i «не треба», коли вiн лiз язиком менi у вухо. Я не знала, як ще дати зрозумiти, що менi не подобаються його руки у мене на шиi i те, як вiн пiдсiдае все ближче i ближче, коли я кажу, що менi треба додому, щоб вiн перестав, що нi, я не пiду з ним у його номер. Моi знайомi не знали, що вiдповiсти, коли вiн чатував на них бiля туалету i говорив, як вiн iх там уявляв.
Я не знала, що вiдповiсти старому сивому завiдувачу кафедри, коли вiн жартував про секс, вагiни i «хтивих студенток».
Тут будет реклама 2
Моя подруга не знала, що вiдповiсти викладачу, коли вiн писав у соцiальнiй мережi i запрошував додому, «жалкуючи», що вона не мае хлопця з «тугими штанями». Вона не знала, що сказати йому на його вiдвертi залицяння, жарти про шпагат на заняттях фiзкультури i заниженi оцiнки пiсля того, як дала зрозумiти, що все це – зайве для викладача.
Ще часом бувае так, що люди просто не реагують на те, що вiдбуваеться.
Тут будет реклама 3
Навiть у людному мiсцi ми можемо лишитися наодинцi з насильником, i нам не допоможуть. Як ось у цiй iсторii:
Менi було близько 16 рокiв, я iхала в поiздi з Киева в Лисичанськ на нижнiй бiчнiй полицi. Вранцi я прокинулася i побачила, що коло мене на полицi сидить дивний дорослий чоловiк i розглядае мене. Вiн сказав, що коли я спала, у мене трохи задерлася майка i було видно живiт, i вiн чекав, коли я нарештi прокинусь. До розмови долучилися його друзi, якi iхали в купенавпроти.
Тут будет реклама 4
Вони ставили рiзнi питання про мое знання Киева та розхвалювали того дядька, що сидiв на моiй полицi. В один момент чоловiк, який сидiв навпроти, схопив мене за ноги i почав iх розсовувати. Другий загнав у куток i намагався поцiлувати. Був повний вагон людей. Я кричала, щоб вони мене не чiпали, але нiхто не реагував. Дiвчина, яка сидiла навпроти, дивилася на мене i мовчала, а чоловiк, що виходив з туалету, просто пройшов повз.
Мнения
О книге «#ЯНеБоюсьСказати» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
