Одна хвилина для нісенітниць

– Просто придивляйся до своеi реакцii на все: на птицю чи на лист дерева, на сльозу або посмiшку —

i вже одне це стане твоiм Майстром.

***

Майстер в жодному разi не був поборником етикету й хороших манер, але у його поводженнi з iншими завжди була присутня природна поштивiсть i благородство.

Його молодий учень якось вилаяв вуличного регулювальника, коли одного вечора вiдвозив Майстра додому. У свое виправдання учень сказав таке:

– Краще вже я буду самим собою i не стану приховувати вiд людей, як почуваюся.

– У твоiх словах е сенс, – приязно вiдповiв Майстер. – Але саме надутi повiтрям шини нашоi автiвки пом’якшують наше просування дорожнiми вибоiнам.

***

Рiдко коли Майстер бував настiльки красномовним, як тодi, коли попереджав проти сили слiв обворожувати i напускати ману:

«Стережiться слiв, – казав вiн. —

Тiеi ж мити, як ви вiдвернетеся,

вони почнуть жити своiм власним життям;

вони заслiплять,

загiпнотизують,

затероризують, —

заведуть вас на манiвцi

вiд реальностi, яку представляють, —

i змусять повiрити у власну реальнiсть».

Свiт, який ви бачите,

це не Царство, яким його бачать дiти,

але свiт, складений з уламкiв,

розбитий на тисячi фрагментiв

силою слова…

Це нiби кожну океанську хвилю

бачити окремiшньою й вiддiленою

вiд тiла океану.

Коли слова i думки стишуються —

розквiтае увесь Всесвiт —

непiдробний, цiлий i единий —

І слова стають тим,

чим вони завжди мали бути:

нотами – а не музикою,

меню – а не стравами,

дороговказом – а не кiнцем подорожi».

***

Одного разу, коли Майстер розповiдав про гiпнотичну силу слiв, хтось вигукнув з заднiх рядiв:

– Ти мелеш дурницi! Якщо я скажу: «Бог, Бог, Бог» – це зробить мене божественним? А якщо я скажу: «грiх, грiх, грiх» – це зробить мене негiдником?

– Сядь, де сидiв, вилупку! – сказав Майстер у вiдповiдь.

Але чоловiк розлютився так, що навiть втратив дар мови. А оговтавшись, вибухнув потоками лайки в бiк Майстра.

На що Майстер з виглядом щирого каяття вiдповiв:

– Прошу мене вибачити, пане, я забувся. Я щиро вибачаюсь за мою непростиму хибу.

Одразу ж той чоловiк заспокоiвся.

– Що ж, от вам i вiдповiдь: знадобилося всього лише слово, щоби вивести тебе з себе, i ще одне – аби привести до тями, – сказав Майстер.