Одна хвилина для нісенітниць

Майстер вибухнув нестримним реготом:

– Тобi дiйсно знадобиться неабияка вправнiсть, аби вiднайти свободу за допомогою пастки, що зветься вправою, – сказав вiн.

***

Коли один учень поскаржився на те, що Майстрова духовнiсть потребуе осучаснення, Майстер голосно розсмiявся у вiдповiдь. А затим розказав iсторiю студента, який спитав у книжковому магазинi:

«Чи немае у вас новiших книг з анатомii? Цим вже щонайменше десять рокiв».

«Так-то воно так, – вiдповiв продавець, – але за останнi десять рокiв у людському тiлi не добавилося нiяких кiсток».

– І у людськiй природi, – додав Майстер, – нiчого не додалося за останнi десять тисяч рокiв.

***

Майстер якось запропонував таку загадку:

– Що художник i музикант мають спiльного з мiстиком?

Всi здалися.

– Усвiдомлення того, що найсолодша мова злiтае не з язика, – сказав Майстер.

***

Майстер саме йшов вулицею, як iз дверей одного будинку вискочив чоловiк, i вони двое зiткнулися з величезною силою.

Чоловiк розходився й вибухнув лайкою.

Майстер на те вiдповiв легким поклоном, ввiчливо посмiхнувся i сказав: «Друже мiй, я не знаю, хто з нас вiдповiдальний за це зiткнення, але не маю намiру марнувати час на з’ясування. Якщо це я налетiв на тебе – тодi прошу пробачення. Якщо ти – на мене, то не зважай на те, що сталося».

І потому, ще раз посмiхнувшись i уклонившись, вiн пiшов собi геть.

***

Одному художниковi Майстер сказав: «Аби бути успiшним, кожен художник мае докласти чимало часу, старанно вiдпрацьовуючи свою майстернiсть.

Декотрим, коли вони малюють, буде дано позбутися свого «его». Коли таке стаеться, народжуеться шедевр».

Пiзнiше учень задав питання:

– Бути Майстром – що це означае?

Майстер вiдповiв:

– Майстер – це будь-хто, кому дано позбутися «его». Тодi життя такоi людини стае шедевром.

***

Майстер завжди вчив, що Істина – прямо перед нашими очима, й ми не бачимо ii лише через брак перспективи.

Одного разу вiн узяв з собою учня на прогулянку горами. Коли вони вже були на пiвдорозi до вершечка гори, той чоловiк обвiв очима й поскаржився:

– Де ж тi захопливi краевиди, про якi ти завжди розповiдаеш?

Майстер тiльки посмiхнувся на те:

– Ти знаходишся в самому iх осередку, у чому переконаешся сам, коли ми досягнемо вершини.

***

– Де менi знайти достойного Майстра, коли я повернуся в свою краiну?

– Ще не було жодноi хвилини, коли б ти не перебував у присутностi такого.

Учень був спантеличений цими словами.