Тринадцятиканоння. Тексти, що створили цивілізацію

До його складу увiйшли: «Канон [iсторичних, документальних] писань» («Шу цзiн»), «Книга пiсень» («Ши цзiн»), «Канон змiн» («І цзiн»), «Чунь цю» («Весни та осенi») та «Книга обрядiв» («Лi цзи»), конфуцiонiзованi, однак за часом створення – доконфуцiанськi тексти.

В указi також йшлося про вiдродження «давнього знання». Для цього при дворi було зiбрано групу вчених, яким доручено подати зразки «вiдновлених» класичних книжок.

Знання напам’ять «П’яти канонiв» давало змогу отримати почесне звання «знавця канонiв» («бо ши»), що суттево пiдвищувало соцiальний статус та можливостi такоi людини.

Водночас, як уже згадувалося, в епоху Хань започатковано коментаторськi традицii до кожного з канонiв.

Вивчення канонiв вiдбувалося переважно в межах певних шкiл, що мали неперервнi «лiнii» передачi вчення вiд вчителя до учня. У таких школах наставники зазвичай передавали знання не безпосередньо, а через учнiв-викладачiв, якi самi набували знань у вчителiв-наставникiв.

Крiм того, специфiкою освiти того часу було вивчення не системи «П’яти канонiв», а кожного канону окремо.

У «Тай сюе» для вивчення всього «П’ятиканоння» вiдводилося вiсiм рокiв (хоч зазвичай студенти вивчали один-два канони) та iснувало стiльки «кафедр» для кожного iз канонiв, скiльки на той час iснувало рiзних шкiл тлумачень того чи того канону.

Скажiмо, станом на I ст. iснували 15 шкiл тлумачення «П’ятиканоння»: три – коментування на «Ши цзiн» (князiвств Лу, Цi та Янь), три – коментування «Шу цзiну» – Оуян, старша Сяо-хоу та молодша Сяо-хоу, двi – коментування на «Лi цзи» – старша «Дай» та молодша «Дай», чотири – коментування «І цзiну» – Ши, Мен, Лянцю, Цзiн та три – коментарiв на «Чунь цю» – Янь, Гулян та ще одна Янь.

Традицiя «збиральницькоi дiяльностi», а також визнання конфуцiанства як державноi iдеологii пiд час правлiння У-дi вiдiграли важливу роль для утвердження конфуцiанського вчення в суспiльствi та визнання за канонознавством («цзiн-сюе») провiдноi ролi серед суспiльно значущих дисциплiн.

Іншi лiтературнi пам’ятки та офiцiйнi тексти за формою та змiстом почали звiрятися на вiдповiднiсть «П’яти канонам».

Завдяки цiй роботi багато книжок вдалося вiдновити та водночас багато з них тодi були свiдомо чи мимоволi сфальсифiкованi.