На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Новое время. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Автор
Жанр
Дата выхода
07 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Коллектив авторов) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу нарисів львівських етнологів та істориків написано не стільки для галичан, скільки для всіх співвітчизників в Україні та за кордоном, які хочуть (і повинні) краще запізнати Галичину – південно-західну частину сучасної України, що сягає північних схилів Карпат, басейнів верхнього і середнього Дністра, верхньої течії Західного Бугу, верхнього Сяну. В етнокультурному аспекті сучасна Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) території Західного Поділля, Опілля, Надсяння і Покуття, частини територій Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини та Волині. Так, після першого поділу Речі Посполитої 1772 року до Галичини приєднано частину історико-етнографічної Волині (півчнічні терени сучасної Львівської області), яка поступово була «огаличанина».
Запрошуємо до читання та пізнання самобутнього етнокультурного простору західного регіону України у так звану «австрійську» добу.
В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
📚 Читайте "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Дим з «комина» над припiчком крiзь «каглу» виводився в сiни, де мiстився iскрогасник – «кобила» (за напiвкурного опалення) чи пiдвiсний комин-вивiд («комiнок»), виведений понад дах (при опаленнi по-бiлому).
Курна система опалення на Подiллi була лiквiдована вже до початку ХІХ ст., тому внутрiшнi (як i зовнiшнi) стiни забiлювали вапном, сумiшшю вапна i висiяного пiску чи алебастром. Для подiльськоi хати притаманне розмальовування стiн та окремих елементiв (долiвки, печi) кольоровими барвниками. «Земля» i «приспа» зазвичай були жовтими, внутрiшнi стiни – бiлi, зовнiшнi – переважно синюватi, iнколи – жовтi в мiсцях пiлястр i карнизiв тощо.
Вкривали житло чотирисхилими солом’яними дахами на кроквах. На всю поверхню даху iшли снiпки, укладенi коренем вниз («плескачi», «плоскiнi»), що надавало iй гладкоi поверхнi, лише стрiху, ряд пiд гребенем i кути вшивали снiпками коренем вниз – «стрiхачами» («головастими»).
У вирiшеннi фасадiв подiльського житла помiтну роль вiдiгравала пластика глини, що надавало стiнам рельефностi: своерiдним продовженням стiн була висока i широка глинобитна «присьба», яка оточувала хату в нижнiй частинi з усiх бокiв, «карниз» («гзимс»), що охоплював будiвлю у верхнiй частинi, у мiсцях стовпiв каркаса – пiлястри («фiляри»).
У другiй половинi ХІХ – на початку ХХ ст. на територii Покуття майже одноосiбно побутували вiдкритi зверху двори, у яких житловi i господарськi будiвлi розташовувались довiльно.
Для мiсцевого будiвництва притаманна низка перехiдних рис, зокрема, тут чiтко видiляються два ареали (приднiстровський i прикарпатський), перший з яких тяжiе до подiльського культурного масиву, другий – до гуцульського.










