Етнографічні групи українців Карпат. Лемки

Специфiчною дiалектною особливiстю лемкiвських говорiв щодо числiвникiв е наявнiсть тут архаiчних форм трiйи – три, штирiйи – чотири, а також вживання форми двi не лише для жiночого, а й для середнього роду, як от: двi йабка – два яблука, двi теля – двое телят.

У дiесловах третьоi особи однини i множини теперiшнього часу вживаеться тверде – т: робит – робить, ходыт – ходить, спыт – спить, майут – мають, знайут – знають. Форми описового минулого часу дiеслiв творяться за допомогою допомiжного архаiчного слова ем (в однинi) та есме (в множинi): ходил ем – ходив, знал ем – знав, найшли есме – знайшли.

Майбутнiй час дiеслiв твориться за допомогою допомiжного слова буду i дiеслова минулого часу дiйсного способу: буду ходил – буду ходити, буду робил – буду робити. У наказовому способi дiеслiв другоi особи однини немае фiнального – и; вони закiнчуються на м'який приголосний, вiдповiдно, вимовляються: сидь – сиди, iдь – iди, несь – неси, везь – вези.

На вiдмiну вiд лiтературноi норми, пасивнi дiеприкметники минулого часу в лемкiвських говорах творяться за допомогою суфiксiв: – т(ий), – т(а), – т(е): гнатый – гнаний, гната – гнана, гнате – гнане; знатый – знаний, зната – знана, знате – знане.

Часто вживаний у розмовнiй лемкiвськiй говiрцi прислiвник правi (запозичений зi словацькоi мови), що мае уточнююче значення саме, власне: правi тогды я пришоу – саме тодi я прийшов. Нерiдко вживаеться i означальний прислiвник дуже в значеннi багато: дуже пiнязей – багато грошей, дуже зерна – багато зерна.

Щодо службових частин мови, то слiд вiдзначити наявнiсть у лемкiвських говорах дiалектних слiвприйменникiв вiля, вiзля, ведля, якi в сполученнi з iменниками чи займенниками вказують на просторовi вiдношення: вiзля мене – бiля мене, ведля хижи – бiля хати.

Специфiчними в лемкiвських говорах е також рiзнi частки, наприклад, протиставнi: лем, ано; порiвняльнi: тако, гейби; часовi: кой, кедь, мети: ажебы (з польськ. azeby); умовнi: кед, кебы; допустовi хыба, хыбал; питальнi: нач, зач, кады; заперечнi: ня, нiт.

Мають своi специфiчнi особливостi i лемкiвськi говори в вигуках та звуконаслiдуваннях: адя! геуси! гале! геле! ой ле! i т. п.

У синтаксисi лемкiвськi говори не значно вiдрiзняються вiд украiнськоi лiтературноi мови. З найхарактернiших лемкiвських особливостей в синтаксичному ладi вкажемо на вживання в багатьох випадках прикметникiв та займенникiв в ролi означення в позицii пiсля означуваного iменника: попiд гай зелений (у сучаснiй укр.