Божественна комедія

85 Мов той, що над собою тратить владу

В припадку лихоманки при грозi,

У всякiм затiнку вбачае ваду, —

88 Таким я став од слiв цих, та в сльозi

Дав страм менi позбутися вiдчаю,

Як добрий пан несмiлому слузi,

91 Я вилiз звiрю на плече по краю

Й хотiв сказать, та вимовить не змiг,

Лише два слова: «Обiйми, благаю!»

94 А той, хто вмiв у злигоднях дорiг

Мене втiшать, як я лиш сiв, негайно

Мене вхопивши, вдержатись помiг,

97 І мовив: «Герiоне, вирушай-но,

Але обачно й повагом лети,

Нова-бо ноша важить незвичайно».

100 Мов човен, що готуеться пливти,

Назад-назад вiн подавався звiдти,

Коли ж вiдчув, що вiльно можна йти,

103 Вiдразу повернув свiй хвiст розвитий

І, випроставши, мов вугор, кiстяк,

Став, лапами махаючи, летiти.

106 Нiколи в свiтi не лякались так

Нi Фаетон, що вiжки Божi кинув,

Лишивши в небi полум’яний знак,

109 Анi Ікар злощасний, що загинув,

Наважившись добратися до зiр,

Хоч батько i гукав: «Куди полинув?!» —

112 Як я, коли побачив скрiзь мiй зiр

Лиш порожнечу i помiтив з лиха,

Що обмежовуе ii лиш звiр.

115 А вiн спускався вниз так стиха-стиха,

І рух, i напрям змiг я зрозумiть,

Бо чув, як сильно вiтер знизу диха.

118 Тепер дiзнавсь, що справа гримотить

Ген водоспад i сiе водним пилом;

Не встиг я трохи голову схилить,

121 Як, переляканий новим страшилом,

Побачив попереду блиск огнiв.

І, тремтячи, зiщулився всiм тiлом.

124 І вздрiв я те, чого ранiш не зрiв:

Як ми кружляем крiзь великi болi,

Що насувалися з усiх бокiв.

127 Мов сокiл, що летить уже поволi,

Утомлений, не бачачи пташок,

Пiд зойк сокiльника: «Немае долi!» —

130 Із пiднебесних поверта стежок,

Де вiн даремно сто разiв крутився,

Й сiда, вiд всiх подалi, на лужок, —

133 Так Герiон до прiрви дна спустився,

Пiд самий-самий бескид сторчовий,

І, ледь вiд наших вiн осiб звiльнився,

136 Зник, як стрiла зникае з тятиви.

ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА

1 Є в Пеклi мiсце, зване Лихосхови,

Залiзних тонiв муром кам’яним

Оточене; таке ж воно й з основи.

4 А посерединi, у долi тiм,

Глибока та широка е криниця, —

Про неi я пiзнiше розповiм.

7 У тому поясi, який тiсниться

Помiж криницею й пiднiжжям скель,

Аж десять бiльших виiмiв гнiздиться.