На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Героїчні канікули» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Героїчні канікули

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Героїчні канікули" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Героїчні канікули" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Александр Гаврош) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Фантастична повість Олександра Гавроша «Героїчні канікули» – третя книжка серії «Музей пригод» (дві попередні – «Музей пригод» та «Врятувати Тараса Шевченка» – вийшли друком у видавництві «Фоліо»). Весняні канікули обернулися для Яся Попадинця неабиякими пригодами, адже він вирушив зі своїм дідусем Лук’яном на Закарпаття – у місто Хуст, де той народився і де була похована його мати. Ясів дідусь перед смертю вирішив знайти хоч якусь інформацію про свого батька, який загинув ще до його народження. І як же здивувався Ясь, побачивши у Хустському краєзнавчому музеї уже знайоме крісло-гойдалку – загадковий портал переміщення в часі. І, звичайно ж, метикуватий хлопчина не збирався втрачати свій шанс побувати у минулому. Цього разу він опинився у тому ж Хусті, тільки 1939 року, коли вирішувалася доля Закарпатської України, зустрівся зі своєю прабабцею Марічкою, тоді ще 18-річною дівчиною, і таки дізнався, що його прадід – січовик Іван Лазорик – загинув, захищаючи незалежність Карпатської України.
📚 Читайте "Героїчні канікули" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Героїчні канікули", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Але ж це тупо! Чому ж ти не розкопав про нього всю iнформацiю? Ти ж стiльки рокiв газетярем працював! Давай заб’емо одразу в Гугл: «Іван Попадинець». Якого вiн року народження? – почав я швидко клацати на смартфонi.
– Попадинець – це мамине прiзвище. А батькове вона менi не сказала. Якщо й знала… Отако!..
– Оце прикол! – аж присiв я. – Нiчого собi зашифрувалися!
– Вiдомо, що вiн був Іваном, бо так мене записали по батьковi у хресному листi.
– А де вони познайомилися?
– У Хустi, у 1939 роцi.
– Ось бабця! – показав я пальцем на вищу дiвчину зi свiтлою косою – у мундирi, що пасував iй до лиця.
– Вона! – забрав вiд мене фото дiдусь i замрiяно на нього подивився.
На цi слова якраз повернувся в купе чорнявий чолов’яга з помiтним пузцем. Вiн стягнув через голову чорний светр, пропахлий тютюном, й усмiхнувся до мене блискучими темними очима.
– Що, легiню? – засяяв в його ротi золотий зуб. – Йдемо спатки? До Хуста далеко!
Вiн широко позiхнув i незграбно подерся на другу полицю. З його появою в купе рознiсся гiркуватий запах пива. Студент сердито глипнув на вусатого сусiда i повернувся обличчям до стiни.
– Лягай, онучку! – мовив до мене дiдик i прошепотiв, показуючи очима нагору: – Заробiтчани, Бога му! Додому повертаються, тому й веселi, як перелiтнi птахи!
Я прилiг, але менi не спалося.








