На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Героїчні канікули» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Героїчні канікули

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Героїчні канікули" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Героїчні канікули" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Александр Гаврош) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Фантастична повість Олександра Гавроша «Героїчні канікули» – третя книжка серії «Музей пригод» (дві попередні – «Музей пригод» та «Врятувати Тараса Шевченка» – вийшли друком у видавництві «Фоліо»). Весняні канікули обернулися для Яся Попадинця неабиякими пригодами, адже він вирушив зі своїм дідусем Лук’яном на Закарпаття – у місто Хуст, де той народився і де була похована його мати. Ясів дідусь перед смертю вирішив знайти хоч якусь інформацію про свого батька, який загинув ще до його народження. І як же здивувався Ясь, побачивши у Хустському краєзнавчому музеї уже знайоме крісло-гойдалку – загадковий портал переміщення в часі. І, звичайно ж, метикуватий хлопчина не збирався втрачати свій шанс побувати у минулому. Цього разу він опинився у тому ж Хусті, тільки 1939 року, коли вирішувалася доля Закарпатської України, зустрівся зі своєю прабабцею Марічкою, тоді ще 18-річною дівчиною, і таки дізнався, що його прадід – січовик Іван Лазорик – загинув, захищаючи незалежність Карпатської України.
📚 Читайте "Героїчні канікули" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Героїчні канікули", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Проминувши кiлька дерев’яних яток на iмпровiзованому базарчику, зупинилися перед триповерховою спорудою, на якiй великими лiтерами виднiлося «Хустський краезнавчий музей».
– Зайдемо на хвильку! Я запитаю про завтрашню програму святкувань! – потягнув нас до музею пан Коваль. Вiн був вбраний у джинсовий темно-синiй костюм, а на головi мав ефектну чорну беретку.
Музей ще не зачинили, бо тривали роботи з пiдготовки до завтрашнiх урочистостей. У холi помiж банерами про iсторiю Хустського замку носився верткий чорнявий чоловiчок, голосно розмовляючи по мобiлцi.
– Так, Василю Івановичу! До завтра зробимо! Не хвилюйтесь! Спати не будемо, а експозицiю вiдкриемо вчасно! Даю вам голову навiдрiз! Ви ж мене знаете! Кров з носа! – твердив вiн, привiтно махаючи нам, аби зачекали.
Ми заходилися роздивлятися новенькi стенди про Хустський замок, виконанi трьома мовами: украiнською, угорською та англiйською. Найбiльше мене зацiкавили докладнi плани зруйнованоi фортецi, де були вказанi всi примiщення.
– Хух! – нарештi закiнчив телефонну розмову експресивний брюнет i пiдiйшов до нас. – Вибачте! Дiстали вже всi! Очiкуемо завтра приiзд найвищого начальства, то самi розумiете, все горить!
Поручкавшись, Сергiй Коваль представив нас як киiвських родичiв загиблого сiчовика, що приiхали на святкування Карпатськоi Украiни.
– Чудово! – глипнув директор музею на годинник. – П’ятнадцять хвилин я можу вам придiлити! Ходiмо!
Вiн рiшуче кинувся уперед темним коридором.
Директор провiв нас до свого кабiнету, який ховався аж наприкiнцi коридора.
– Сiдайте! – кивнув вiн на стiльцi пiд вiкном, а сам сiв за широкий стiл з комп’ютером.
– Ми хотiли уточнити завтрашнiй порядок святкувань! – мнув у руцi чорну беретку Сергiй Коваль.
– Завтра… завтра… завтра… – рився у паперах на столi директор. Вiн справляв враження занадто суетноi людини. – До речi, ось вам карта Хуста. Може, знадобиться. Це подарунок вiд мене!
– Чудово! – аж пiдскочив дiдусь. Вiн любив яснiсть i визначенiсть у всьому. Тому одразу ii розгорнув i став шукати мiсцезнаходження музею.
– Тойво… – затнувся директор, кумедно звiвши вгору густi чорнi брови.








