Психологія спільнот і аналіз людського "Я"

Оскiльки Мак Дугал протиставляе поведiнку високоорганiзованих спiльнот зображенiй тут поведiнцi, то нам буде особливо цiкаво дiзнатися, у чому полягае ця органiзацiя i якими чинниками вона створюеться. Автор нараховуе п’ять таких «principal conditions» для пiдняття духовного життя спiльноти на вищий рiвень.

Першою головною умовою е певний ступiнь постiйностi у складi спiльноти. Ця постiйнiсть може бути матерiальною або формальною; перше – коли однi й тi самi особи залишаються протягом тривалого часу в спiльнотi, друге – коли всерединi спiльноти iснують певнi ролi, розподiленi мiж особами, що змiнюють одна одну.

Друга умова: у iндивiда, що входить до спiльноти, з’являеться певне уявлення про природу, функцii, дiяльнiсть i вимоги спiльноти, й результатом цього може таким чином стати почуття вiдношення до спiльноти в цiлому.

Третя умова: спiльнота утворюе зв’язок з iншими, подiбними до неi спiльнотами, але все ж таки вiдмiнними вiд неi багатьма пунктами, тож вона нiби змагаеться з ними.

Четверта умова: спiльнота мае традицii, звичаi й настанови, котрi особливо поширюються на стосунки ii спiвучасникiв один з одним.

П’ята умова: в спiльнотi iснуе розмежування, що полягае у розмежуваннi й диференцiюваннi роботи, котра випадае на долю iндивiда.

За дотримання цих умов нiвелюються, на думку Мак Дугала, психiчнi дефекти спiльнот. Вiд колективного зниження iнтелектуальноi дiяльностi вберiгають себе тим, що не надають спiльнотi дозволу на вирiшення iнтелектуальних завдань, а доручають iх окремим особам, що беруть участь у спiльнотi.

Нам видаеться, що умови, котрi Мак Дугал вважае «органiзацiею» спiльноти, бiльш правомiрно можуть бути описанi по-iншому. Завдання полягае у тому, щоб надати спiльнотi саме тих якостей, котрi були характернi для iндивiда й котрi згладилися у нього в спiльнотi. Бо iндивiд мав – поза примiтивною спiльнотою – свою сталiсть, свою самосвiдомiсть, своi традицii i своi звички, свою особливу працездатнiсть i свою життеву лiнiю; вiн був вiдокремлений вiд iнших iндивiдiв, з якими мав суперництво.

Цю своерiднiсть вiн втратив на якийсь час завдяки своему входженню до «не-органiзованоi» спiльноти. Якщо вбачати мету в тому, щоб надiлити спiльноту атрибутами iндивiда, то слiд пригадати про влучне зауваження В. Троттера[10 - «Instincts of the herd in peace and war». London, 1916.], котрий вбачав у схильностi до створення спiльноти бiологiчне продовження багатоклiтинностi всiх вищих органiзмiв.