Хрещення Русі

Про його перебування на слов’янськiй землi лiтописець пише так: «Коли Андрiй учив у Синопi i прийшов у [город] Корсунь, вiн довiдався, що од Корсуня близько устя Днiпрове. І захотiв вiн пiти в Рим, i прибув в устя Днiпрове, i звiдти рушив по Днiпру вгору, i за приреченням Божим прийшов i став пiд горами на березi. А на другий день, уставши, сказав вiн ученикам своiм, якi були з ним: “Бачите ви гори сi? Так от, на сих горах возсiяе благодать Божа, i буде город великий, i церков багато воздвигне Бог” І зiйшов вiн на гори сi, i благословив 'iх, i поставив хреста.

І, поклонившись Богу, вiн спустився з гори сеi, де опiсля постав Киiв, i рушив по Днiпру вгору. І прибув вiн до словен, де ото нинi Новгород, i, побачивши людей, тут сущих,– який 'iхнiй обичай, i як вони миються i хвощуться,– здивувався iм. І пiшов вiн у Варяги, i прибув у Рим, [i] повiдав, скiльки навчив i скiльки бачив, i розказав iм: “Дивне бачив я в землi Словенськiй. Коли йшов я сюди, бачив банi дерев’янi. І розпалять вони 'iх вельми, i роздягнуться, i стануть нагими, i обiллються мителем, i вiзьмуть вiники, i почнуть хвостатись, i [до] того себе доб’ють, що вилiзуть ледве живi. А обiллються водою студеною – i тодi оживуть. І так творять вони повсякдень. Нiхто ж 'iх не мучить, а самi вони себе мучать, i творять не миття собi, а мучення”». З цiеi розповiдi ми дiзнаемося, що вже на початку новоi ери на територii майбутньоi держави, яка називатиметься Руссю, побував християнський проповiдник. Вiн не тiльки передбачив народження держави, а й описав деякi язичницькi обряди, якi збереглися до теперiшнього часу. Усi цi племена, продовжуе лiтописець, «мали ж своi обичаi, i закони предкiв своiх, i заповiти, кожне – свiй норов. Так, поляни мали звичай своiх предкiв, тихий i лагiдний, i поштивiсть до невiсток своiх, i до сестер, i до матерiв своiх, а невiстки до свекрiв своiх i до дiверiв велику пошану мали. І весiльний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили [ii] ввечерi; а назавтра приносили [для ii родини те], що за неi дадуть. А деревляни жили подiбно до звiрiв, жили по-скотськи: i вбивали вони один одного, [i] 'iли все нечисте, i весiль у них не було, а умикали вони дiвчат коло води. А радимичi, i вятичi, i сiверяни один обичай мали: жили вони в лiсi, як ото всякий звiр, iли все нечисте, i срамослiв’я [було] в них перед батьками i перед невiстками. І весiль не бувало в них, а iгрища межи селами.