Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні)

Найвiдомiшим проявом цього явища е той спосiб обговорення, за якого авторовi приписуються намiри, яких вiн не мае, i те, чого вiн не говорив i не писав. На жаль, цього не уникають i деякi представники «iнтересiв суспiльства», якi оздобилися науковими ступенями i посадами, i колеги, якi виконують мiсiю «публiчних iнтелектуалiв», i брати-iсторики (сестри-iсторикинi). Формула, вiдома «широкому загаловi» з американських полiцейських фiльмiв, розширюеться: проти вас може бути використане не лише те, що ви сказали, а й те, чого ви не говорили.

Отже.

Чого я не сказав i не написав?

1. Ця книга – не про голод 1932—1933 рокiв в Украiнськiй СРР. Вона – про Голодомор (див. вiдповiдне мiсце у Вступi, де даеться визначення цього поняття).

2. Я не заперечую факту голоду 1932—1933 рокiв в Украiнськiй СРР та його особливостi порiвняно з iншими регiонами СРСР.

3. Я не заперечую iнтерпретацiю голоду 1932—1933 рокiв як геноциду украiнцiв i розумiю важливiсть такоi iнтерпретацii для полiтичного просування проблеми, зокрема в донесеннi iнформацii про трагедiю «свiтовiй спiльнотi».

4. Припускаю, що «геноцидна версiя» мае право на iснування i в науковому просторi. Як одна з iнтерпретацiй. Але я гадаю, що некритичне уживання в наукових студiях термiна «геноцид», визначене полiтичним iнтересом, блокуе якiсний розвиток наукових дослiджень голоду 1932—1933 рокiв в Украiнi. Полiтичний дискурс обмежуе можливостi наукового. Окрiм того, у багатьох випадках така iнтерпретацiя в ii етноцентричному варiантi провокуе ксенофобiю та нездоровi пристрастi в публiчному просторi, припускае цинiчне манiпулювання пам’яттю жертв, сприяе поширенню i змiцненню комплексу жертви та комплексу меншовартостi.

5. Я не претендую на об’ективнiсть, на «iстину в останнiй iнстанцii», на те, що ця книжка е вичерпним звiтом iз зазначеноi на обкладинцi теми, що я ставлюся нейтрально до того, про що у нiй йдеться.

Що я справдi заперечую:

– право прибiчникiв iнтерпретацii голоду 1932—1933 рокiв як геноциду, спрямованого винятково проти украiнцiв, репрезентувати ii едино вiрною i нав’язувати ii дослiдникам i суспiльству;

– право полiтикiв, держави i «громадськоi думки» регулювати наукову iнтерпретацiю iсторичних подiй та минулого i встановлювати «iсторичну iстину» законами, розпорядженнями, постановами, резолюцiями i голосуванням;

– право цих груп запроваджувати санкцii проти тих, хто виходить за межi офiцiйно встановлених норм у трактуваннi минулого.