Україна, 1918: Хроніка

Одна чота, яка складалася з осiб молодшого вiку та тих, що не вмiли стрiляти, була вiдведена до резерву та розташувалася мiж позицiями та станцiею.

Наступ бiльшовикiв на станцiю розпочався зранку 30 сiчня. На лiвому фланзi наступали переважно матроси-балтiйцi з 2-i армii Р. Берзiна. Правий фланг штурмували в основному петроградськi й московськi червоногвардiйцi з 1-i армii П. Єгорова. Несподiвано для себе вони натрапили на щiльний вогонь юнкерiв i студентiв. Тому атака почалася з неочiкуваних i вiдчутних втрат, особливо на правому фланзi.

Справжнiм героем бою пiд Крутами став уродженець Луганщини, 25-рiчний сотник Семен Лощенко. Пiд сильним ворожим обстрiлом разом iз чотирма iншими артилеристами вiн влучно i швидко вiв вогонь з единоi гармати, поставленоi на залiзничну платформу, не даючи змоги бiльшовикам розбити високий залiзничний насип i перервати зв’язок мiж украiнськими частинами по обидва боки залiзницi. Сотник Армii УНР Никифор Авраменко у своiх спогадах назвав його «незрiвняним артилеристом, людиною великоi одваги i правдивим героем бою».

Пiсля запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, украiнськi сили органiзовано вiдступили зi станцii Крути до своiх ешелонiв. До того ж вони отримали звiстку про те, що курiнь iменi Тараса Шевченка в Нiжинi оголосив про пiдтримку радянськоi влади. Оборонцi Крут могли опинитися в оточеннi.

Одна студентська чота, якi перебувала в резервi, пiд час вiдступу заблукала у темрявi i вийшла до станцii Крути в той час, коли ii вже зайняли бiльшовики.

Студенти i гiмназисти потрапили в полон, i бiльшiсть з них наступного дня пiсля нелюдських тортур були розстрiлянi. За твердженням мемуаристiв Михайла Баталiна та Ігоря Лоського, сiмох поранених полонених вiдправили у тил. На розподiльчому пунктi в Харковi вони були помилково призначенi до харкiвського дворянського шпиталю, звiдки втекли за допомогою медичного персоналу.

Пiсля бою пiд Крутами М. Муравйов надiслав переможну реляцiю Володимиру Антонову-Овсiенку та в Петроград членам бiльшовицькоi Ради народних комiсарiв, практично повнiстю перекрутивши в нiй факти i, звичайно, не згадуючи про вбивство полонених: «После двухдневного боя 1 революционная армия Егорова, при поддержке 2-й армии Берзина у ст.

Круты разбила контрреволюционные войска Рады, предводимые самим Петлюрой. Петроградская Красная гвардия, выборгская и московская гвардия вынесли почти одни весь бой на своих плечах.