Різнобарвний менеджмент

Не знайшовши, пiдозрюе чесного у винятковiй хитростi та пiдступностi – якщо не зумiв виявити обман, значить, обман добре замаскований. Зрештою виявляеться, що обману дiйсно немае, i тодi чесному присвоюеться клеймо «лох». Ну, правда, ну як можна назвати людину, яка не бачить своеi вигоди i не обманюе, коли випала така нагода?

Чи може бути таке, щоб люди в один i той самий час, в одному i тому самому мiсцi жили у рiзних свiтах? Може, якщо картини свiту у них кардинально вiдрiзняються. Вiдмiнностi у картинах свiту двох осiб можуть бути невеликими (i навiть у такому разi те, що бачать двое, нiколи точно не збiгаеться), а можуть бути принциповими, i тодi взаеморозумiння просто немае на чому побудувати.

Навiть якщо взаеморозумiння в якийсь момент досягнуто – воно крихке i тимчасове, як будинок без фундаменту. Але що ближчi картини свiту одна до одноi, то бiльш розвинутими i плiдними можуть бути вiдносини мiж людьми.

Папуас, полiцейський, астроном i поет побачать лiтнiй вечiр зовсiм по-рiзному.

Картина свiту являе собою потужний фiльтр, крiзь який пропускаеться все, що людина бачить, чуе i вiдчувае. Вся ця iнформацiя певним чином iнтерпретуеться. Те, чому немае мiсця у картинi свiту людини, може бути вiдфiльтроване i не дiйти до ii свiдомостi: його буде знецiнено, спотворено або проiгноровано. Фiльтрацiя вiдбуваеться несвiдомо: пiдсвiдомiсть натренована проводити первинну обробку iнформацii певним чином. Якщо ж у якийсь момент виявиться, що картина свiту повнiстю неадекватна (а такi вiдкриття трапляються аж нiяк не з кожною людиною протягом ii життя), свiдомiсть може впасти у ступор, iй знадобиться значний час на переосмислення.

От уявiть собi, що в нас у головi е такi уторованi стежки, якими бiжить наша думка (звiсно, таку метафору не слiд сприймати серйозно). Стежинками бiгти легко, приемно i, головне, швидко. Можна бiгти не замислюючись (не рефлексуючи власнi дii), адже тисячу разiв пройдений шлях до рiдного дому знайде навiть людина напiдпитку, а новий, незнайомий будинок на незнайомiй вулицi деколи i на тверезу голову знайти непросто.

Однак якщо новою дорiжкою ходити щодня, дуже скоро вона стае рiдною i знайомою, i вже можна рухатися нею без напруження й обмiрковування. Таким чином, наш мозок постiйно уточнюе та вдосконалюе моделi, за допомогою яких вiн бачить свiт.

У свiтлi останнiх досягнень нейрофiзiологii метафора «уторованих стежок» виявляеться зовсiм не метафорою.