Лемберг. В’язниця душ

Ад’юнкт вилаявся i рвучко його обiйшов. Комiсар заплатив i взяв до рук гарячу фiлiжанку, викликавши цим самим заздрiсть усiх присутнiх, крiм убитоi.

Полiцiйний лiкар нарештi звiвся на ноги i пiдiйшов до Вiстовича. Це був невеличкий круглий чоловiчок з кумедним гострим носом.

– Прибери до дiдька свою каву, – сердито промовив вiн, – я вже слиною з’iвся.

Чоловiчок закурив i ще раз окинув оком труп.

– Що скажеш? – запитав Вiстович, i не думаючи вiдставляти фiлiжанку.

Лiкар знизав плечима.

– Вбивство сталося три-чотири години тому.

Комiсар наблизився до тiла й обережно повернув його на бiк. На спинi i справдi чiтко було видно продовгуватi слiди побиття.

– Той скурвисин не полiнувався принести сюди батiг, – з подивом у голосi сказав комiсар, – причому не видно, щоб жертва опиралась. Можна подумати, що вона добровiльно погодилась на екзекуцiю.

– Рiзне бувае, – зауважив лiкар, одягаючи плащ, – на завтра, пiсля розтину, знатиму бiльше… Auf Wiedersehen.

Із цими словами вiн вийшов за дверi. Слiдом за ним подався i фотограф, лишивши комiсара тiльки в товариствi двох капралiв. Вiстович звiвся на ноги й оглянув речi на туалетному столику. Тут були звичнi жiночi дрiбнички, австрiйська газета i складена вдвое вiзитка. Розгорнувши ii, комiсар прочитав: «Альфред Шимонович. Крамниця схiдних секретiв. Вул. Ягеллонська, 10». Поруч стояло кiлька напiвспалених ароматичних свiчок i пляшечка з якоюсь олiею.

Дверi прочинились, i до покоiв знову зайшов ад’юнкт Самковський. В руках вiн тримав папiрець з перелiком постояльцiв.

– Готово, – промовив ад’юнкт i простягнув комiсаровi список.

– Гаразд, а тепер ось що, Самковський. Дiзнайся все, що можеш, про неi… – комiсар кивнув у бiк жертви, – друзi, подруги, коханцi… Де купувала капелюшки, де полюбляла пити каву… Словом, усе. Перевiр також, що це за олiя на столику.

Вiн поклав до кишенi вiзитку i заховав австрiйську газету.

– І чекаю на рапорт, – додав комiсар, одягаючи вологий неприемний плащ.

Вiн вийшов, залишивши ад’юнкта в покоях пiд номером «39». Окрiм усього, Самковський ще мусив прослiдкувати, щоб звiдти винесли тiло i доставили його в морг, на вулицю Пекарну.

Вiстович спустився сходами вниз i попрямував до рецепцii. Та сама брюнетка видавила з себе посмiшку.

– Чим можу допомогти пану комiсару? – запитала вона.