Лемберг. Візит доктора Фройда

– Ви наш гiсть, – посмiхнулась та i, зробивши легкий реверанс, вийшла за дверi.

Хвилину постоявши на самотi, Якуб укотре роззирнувся, а потiм пiдiйшов до вiкна. З-за темного скла пробивалися вогнi лiхтарiв i сiрi обриси заснiжених вулиць. Тепер мiсто здавалось безпечним i навiть гарним, як здаеться гарним хижак у звiринцi, коли вiдвiдувачi споглядають його з-за безпечноi огорожi. Минув навiть страх, i тiльки нервове посмикування ока нагадувало Нiманду про пережите.

Вiн пiдiйшов до лiжка i помацав перину.

Вона була м’якою i манила до себе, наче розкiшна жiнка в пеньюарi. Тягар сьогоднiшнього дня i навiть усiх попереднiх днiв раптом надавив йому на плечi, мов непосильна Атлантова ноша. Якуб i справдi зiгнувся, нiби з останнiх сил тримаючись на ногах. Довелося докласти зусиль, щоб змусити себе одразу не розпластатись на лiжку.

За чверть години в дверi постукали i до кiмнати обережно зазирнув господар будинку.

– Ще не спите, пане Нiманде? – запитав психiатр.

Сам Когер був одягнений у домашнiй теплий халат, на ногах мав зручнi пантофлi.

– Щиро кажучи, ледве стримуюсь, щоб не влягтися, – зiзнався Якуб.

– Воно й не дивно, – посмiхнувся Когер, – не щодня доводиться таке пережити. Хотiв запропонувати вам викурити по сигарi в бiблiотецi, але натомiсть запропоную дещо iнше…

Психiатр переступив порiг i зачинив за собою дверi. Якуб напружено глянув на нього.

– Ви не боiтеся, що цiеi ночi вас знову вб’ють? – запитав господар. – Тобто що той самий кошмарний сон присниться знову?

Вiд його слiв Якуба кинуло в холодний пiт.

Вiн устиг забути, що небезпека насправдi криеться в ньому самому, а не надходить ззовнi.

Нiманд кивнув.

– Вiдверто кажучи, лячно, – промовив чоловiк так тихо, що ледве сам себе почув.

– Тому, якщо не заперечуете, я зроблю вам заспокiйливу iн’екцiю, – сказав психiатр, – адже сьогоднi ви, даруйте, не лише мiй гiсть, але й пацiент.

Когер дiстав з кишенi невеликий шкiряний згорток бiлого кольору i поклав його на нiчний столик.

– Ви ж не боiтеся iн’екцiй? – запитав вiн гостя.

Той стомлено хитнув головою. Здавалось, що в цю мить Якуб Нiманд погодився б навiть на четвертування, якщо пiсля цього його залишать наодинцi з периною.

– От i чудово.

Лiкар розгорнув принесений згорток, в якому в спецiальних кишеньках виявилось усе необхiдне для такоi манiпуляцii: iн’екцiйна голка, емкостi з препаратом, йод, бинти та ножицi.