Лемберг. Візит доктора Фройда

Ми з доктором щоп’ятницi, вiд шостоi до пiв на сьому, п’емо чай i спiлкуемось на професiйнi теми. Ви, мiй друже, пiдете на аудiенцiю замiсть мене. Сам я, на жаль, не зможу. Вранцi попереджу про вас доктора. Тiльки не спiзнюйтесь, пан Фройд дуже цiнуе пунктуальнiсть.

– Вельми вдячний, – мовив Нiманд.

Вiн дбайливо сховав до кишенi вiзитку, а потiм i рекомендацiю Когера. Пiсля цього промовив кiлька недолугих слiв удячностi й попросив дозволу забрати свое пальто.

– Куди ви зiбралися, пане Нiманде? – здивувався Когер.

– Додому, з вашого дозволу. Я i так завдав вам чимало клопоту…

– Що за дурницi, – перебив психiатр, пiдводячись з-за столу, – ви нiкуди не пiдете.

– Але ж, пане Когере…

– Ви залишитесь в мене на нiч, – твердо сказав той, – я наполягаю. У вас кепський вигляд, вже не кажучи про внутрiшнiй стан. Як лiкар, не можу вам дозволити навiть вийти з цього помешкання.

Господар взяв зi столу бронзового дзвоника й кiлька разiв сильно ним калатнув. За хвилину в дверях з’явилася служниця.

– Грето, приготуйте, будь ласка, кiмнату нашому гостевi, – мовив вiн. – Пан Нiманд люб’язно погодився заночувати в нас.

– Чи може бути кутова кiмната на третьому поверсi, пане докторе? – перепитала жiнка.

– Та, що поруч мого кабiнету?

– Так.

– Звичайно. Гадаю, вона якнайкраще пiдiйде.

– Я вже приготувала ii, пане докторе. У мене було вiдчуття, що наш гiсть залишиться сьогоднi на нiч, – вiдповiла служниця.

– Ви, як завжди, неперевершенi, Грето, – похвалив ii господар.

З цими словами вiн по-дружньому поплескав свого гостя по плечу.

– Прошу, добродiю, iдiть за мною, – звернулась служниця до Якуба.

Той слухняно подався слiдом. За спиною вiн знову почув голос Когера:

– З вашого дозволу, мiй друже, я ще зайду побажати вам на добранiч, – сказав психiатр.

Нiманд трохи, повернувши голову назад, спробував посмiхнутися, але натомiсть на обличчi в нього з’явилася лиш крива гримаса.

В невеликiй, але затишнiй кiмнатi, куди привела його Грета, було дещо прохолодно, але вже вiдчувався запах нагрiтого кахлю.

– За чверть години буде теплiше, – промовила жiнка, – я розпорядилася щодо опалення.

Якуб знiяковiло переступав з ноги на ногу.

– Бажаете чаю? – запитала Грета.

– Нi, дякую… – вiдмовився гiсть.

– Тодi призволяйтесь, пане Нiманде. Ванна лiворуч по коридору. Там е все необхiдне.

– Ви дуже ласкавi.