Король болю

– Падлюко, – зашипiв Цибульський, але так тихо, що Казимир не почув цього звертання.

– Що, братику? – перепитав вiн, пiдставляючи вухо ближче до його вуст.

– Я тобi зараз покажу «братику»… – видихнув Ігнацiй i з ненавистю вхопив Казимира за горло.

Той, не сподiваючись такого випаду, i сам ще будучи ослабленим, безсило змахнув руками i знову впав у воду, тягнучи щойно врятованого Цибульського за собою. Ігнацiй продовжував гарчати, мов звiр, i нi на мить не вiдпускав свою жертву, ритмiчно занурюючи голову Казимира пiд воду.

Втiм алхiмiк, щойно врятувавшись сам i врятувавши свого душителя, аж нiяк не хотiв гинути ось так по-дурному. Зiбравши всi сили докупи, вiн зацiдив Ігнацiю кулаком по писку спочатку лiвою, а коли це не допомогло – ще й правою. Удари виявились дiйовими, i руки Цибульського на його шиi добряче ослабли. Тодi Казимир, не гаючи часу, схопився на ноги i, вiдкинувши нападника геть вiд себе, щодуху кинувся до берега, розгрiбаючи перед собою воду, що в цьому мiсцi доходила йому до грудей.

Однак, фортуна, що не полишала його в рiчцi, як виявилось, пiдло зрадила на березi. Щойно ступивши на прибережне камiння, Казимир побачив перед собою добрий десяток розгнiваних мiщан, якi збiглися сюди, почувши вибух. Декотрi мали в руках кiлки й вила, мовби збиралися вiдганяти вовкiв вiд худоби або ж заблудлих мародерiв вiд свого шинку.

– От паскудство, – з вiдчаем проказав алхiмiк, вiдчуваючи як декiлька рук одразу вхопили його за мокрий одяг i ще безлiч тягнуться до нього з тiею ж метою.

– Цей антихрист зруйнував менi млина! – заволав з води Цибульський, – це демон в людськiй подобi!..

Всi мiщани, хто не тримав Казимира, злякано перехрестились.

– Спалiмо його, – стишено сказав хтось.

– Так, спалiмо демона! – пiдхопив iнший вже голоснiше.

– Тiльки вогонь може знищити нечисту силу! – закричали з iншого боку.

Попри переконання мiщан, що лиш полум’ям слiд боротися з нечистю, на Казимира градом посипались штурхани, ляпаси i копняки, то ж йому лишалося тiльки закриватися наскiльки було можливо i терпiти це приниження.

Вiд берега його потягли в центр мiстечка. Мiська площа була криво забрукованою, мала форму нерiвного квадрата i знаходилась помiж мiським костелом i ратушею. Тут до натовпу одразу приедналися ще з десяток роззяв, якi одразу ж перейнялися священною мiсiею покарання демона-Казимира.