Амаркорд (збірник)

Я спочатку засумнiвалася, чи зможу, але потiм Гоша принiс менi свою власну спробу написати подiбний текст пiд назвою «Суд мертвих над живими», який починався словами:

Из ваших жил струится тихий ужас

Вы пьете металл за двоих

И в конвульсиях тело страдает

И мраки в снах твоих и моих.

Я уявила собi сольний концерт «Лазарету» на великому стадiонi, куди випадково потраплять моi батьки, моi вчителi або просто моi знайомi, i погодилася переробити текст. Моя версiя «Лазарету» дуже сподобалася, хоча я й тепер не була певна, що дуже хочу, аби хтось iз моiх знайомих почув:

Ты вестник смерти в царстве живых

Ты жизни луч среди царства мертвых

В твоей душе зарождается стих

Границы смерти для тебя стерты.

Пiсню на цi слова було зроблено в новому на той час навiть для прихильникiв хард-року стилi «спiд-метал», який був ще крутiшим, нiж «треш-метал», а тодi навiть «треш-метал» у Львовi ще нiхто не грав, що робило напрямок перспективним. Вiдверто кажучи, менi важко було оцiнити нюанси вiдмiнностей мiж обома стилями.

Я чесно, старанно й доволi довго намагалася проникнутися духом музики цього напрямку i не менш старанно приховувала вiд «Лазарету», що менi це так i не вдалося. Я часто зачинялася у своiй кiмнатi й вмикала у плеерi з навушниками одну з рекомендованих «лазаретiвськими» друзями касет. Але вже пiсля другоi композицii в мене починала нестерпно болiти голова, далi вуха, а одного разу навiть пiшла кров носом, хоча я намагалася слухати цю музику на мiнiмальнiй гучностi.

Пiсля невдачi з точкарiком репетицii «Лазарету» було перенесено додому до вокалiста i соло-гiтариста Льошi. Його мама, колишня скрипалька, дуже вболiвала за розвиток музичних здiбностей сина i запропонувала для проведення репетицiй горiшнiй поверх iхнього будинку. Сусiдам довелося з цим змиритися, бо будинок був приватною власнiстю, а мама все витримувала мужньо, навiть не виходячи з дому пiд час репетицiй. Я заздрила ii витривалостi, бо сама б такого не витримала.

Якось я несмiливо запропонувала Вiтi, Льошi й Гошi спробувати себе ще й в мелодiйнiшому напрямку хард-року. Хоча б на зразок «Металiки» чи «Айрон Мейден». Але мене засмiяли, пояснивши, що попсовiсть моiх смакiв з часом минеться i я зрозумiю, в чому кайф справжнього драйву, i перестану слухати те, що всi.

На цьому iдеологiчнi суперечки було вичерпано, i я мовчки намагалася дорости своею незрiлою свiдомiстю до елiтарностi музону зi «справжнiм драйвом».