Амаркорд (збірник)

Нам дуже подобалося вiдчувати себе героями, людьми, якi мислять неординарно i можуть вiдважитися на ризикований вчинок, але ми зовсiм не поспiшали на цей вчинок вiдважуватися, комфортне й безтурботне студентське життя наразi цiлком нас улаштовувало. Розвиток подiй прискорив випадок.

Одного разу я повернулася додому в обiднiй час i застала Германа, який мав би бути в унiверситетi. Вiн сидiв за столом iз горнятком кави та цигаркою i дивився перед собою тим застиглим i самозаглибленим поглядом, який не вiщував нiчого доброго.

– Ти знаеш, що для мене не iснуе людини, дорожчоi за тебе, – напiвзапитав-напiвствердив вiн, i в його голосi прозвучало стiльки стримуваного трагiзму, що я зрозумiла: аби не викликати психiчного зриву, я мушу мовчати, погоджуватися, обережно вставляти аргументи, зауваження, припущення, i котресь iз них, можливо, розрядить ситуацiю, i Герман повернеться до свого звичайного, уважного, спокiйного i врiвноваженого стану.

Попередньоi ночi ми вже дискутували на цю тему, тому лягли спати пiд ранок, украй виснаженi i змученi. За моiми пiдрахунками, сьогоднi Герман мав би зустрiти мене з черговим вазонком, кавою, снiданком…

Але цього разу все обiцяло бути серйознiшим. Я теж зварила собi кави i сiла за стiл навпроти Германа. Ми почали суперечку про те, що могло б бути з нами, з нашим коханням, з нашими стосунками, якщо би ми поiхали до Львова, а якби нам довелося там залишитися, а якби сталося так, що ми обое втратили б роботу, а якби раптом виникла ситуацiя, що нам не було б де жити, а як узагалi почуватися у Львовi йому, iноземцевi, людинi, яка не знае мови, а з iншого боку, що може статися з нами тут, у Нiмеччинi, де iноземкою почуваюся я, де в мене немае жодних перспектив, де в нього теж немае жодних перспектив, а якщо вiн одружиться, то перспектив у нього стане ще менше, адже йому доведеться працювати з ранку до ночi, щоб забезпечувати сiм'ю, а я буду щовечора влаштовувати йому сцени, бо в нас замало грошей, бо ми не можемо дозволити собi винайняти бiльше помешкання, бо ми – соцiальнi аутсайдери, бо в нас немае професii, яка б нас годувала, бо жiнкам взагалi не можна довiряти, а украiнкам не можна довiряти тим бiльше, бо вони одружуються з iноземцями тiльки задля того, щоб виiхати зi своеi краiни.