Амаркорд (збірник)

Як виявилося згодом, припущення було правильним.

Жiночу частину товариства складали представницi цього ж факультету, якi дiлилися бурхливими враженнями про доцентiв та професуру кафедри германiстики, якiсть проведення семiнарiв, теми домашнiх робiт, пiдбiр фаховоi лiтератури i под.

Крiм нас iз Германом Гуго Зiгфрiдом Гарольдом та самоi Крiстi, нiхто з присутнiх не виконав усiх умов, про якi йшлося в запрошеннi. Тому частина германiстiв виявилася в домашнiх капцях, iнша – у капелюхах, форма яких здебiльшого була далекою вiд «оригiнальноi», ще кiлька чоловiк прийшло в краватках, але жодна з тих краваток не була в горошок.

– Самi собi виннi, – пояснила Крiстi, коли з'iли першi порцii салатiв i сосисок. – Метою цього маскараду було полегшити вам усiм участь у поетичному турнiрi, задля якого ми всi тут зiбралися. Ну, а всi, хто полiнувався, отримае нагоду пошкодувати про це. Отже, умови поетичного турнiру:

1) не пiдглядати в рукопис сусiда;

2) не вiдмовлятися взяти участь;

3) написати 3 сонети, темою яких е освiдчення в коханнi спочатку капелюховi, потiм краватцi, а далi – капцям партнера;

4) пари будуть визначенi шляхом жеребкування;

5) переможцiв визначатиме сама iменинниця, вона ж i едина, хто звiльняеться вiд участi в конкурсi.

Неважко здогадатися, що переможцями було визнано нас iз Германом Гуго Зiгфрiдом Гарольдом, хоча написанi нами сонети навряд чи надаються до друку навiть iз самокритичною метою. Уже хоча б через те, що слово «капелюх» у нас обох римувалося iз «твоiх вух», «краватка» iз «шоколадкою», а «ноги», – правильно, – з «дороги».

Так Крiстi досягнула першого, як iй на той момент здавалося, успiху. Тiшачись власною генiальнiстю, а ще бiльше – телепатичною схожiстю думок i образiв, ми провели решту вечора у жвавому обговореннi того, чи подобаеться менi у Фрайбурзi (тема не менш унiверсальна, а головне, набагато ширша, нiж безсмертна тема погоди).

Розморенiсть липневого вечора, майстерно засмаженi сосиски, вино й екзотичний десерт робили свою справу. Менi дедалi бiльше подобалося те, що мене оточувало. І навiть почало здаватися нормальним, що всi розмови точилися довкола семiнарських занять iз поетики i важливостi метафори в пiзнього Гьоте.