Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників

Викупалися, причесалися, а одна каже:

– Сестрицi, дивiться, що на березi!

Вийшли вони на берег, обходять усе, оглядають, а найкраща i наймудрiша захотiла помiряти людське вбрання, одягла сукню – нiяк не пiдходить. Спереду – один колiр, а ззаду – iнший. Крутилась, крутилась перед дзеркалом – нiчого не може зробити. Одягла капелюшок – не пiдходить. Почала вона в дзеркалi чоботи примiряти. Гарно, але чоботи рiзнi. Роззула вона один чобiт, а тодi обидвi ноги в один запхала й почала стрибати. Коли обернулася спиною до верби, Вилупок з дупла вискочив i зловив ii.

Іншi русалки повтiкали, а вона плаче й проситься:

– Що хочеш тобi дам, будеш володарем морiв – лише вiдпусти.

– Нi, ти вже моя, – каже Вилупок, – а я твiй. Поiдеш зi мною.

Поiхали до крамницi, купили iй таке вбрання, яке хотiла, сiли на лошака i рушили до пана. Дорогою поклялися, що нi вiн ii, нi вона його не зрадить.

Приiхали, а пан уже вибiгае назустрiч.

– Тут, пане, царiвна, – каже Вилупок, – але не знаю, як буде, бо я ii привiз для себе.

Розсердився пан, а дiвчина каже:

– Не буду я твоя, пане, бо ми вже поклялися.

Не знае пан, що й робити, а брати Вилупка лиш те й думають, як би погубити брата. Радять пановi:

– Треба його викупати перед весiллям у киплячому кобилячому молоцi.

Наказав пан усiх кобил подоiти, молоко скип’ятити. Як сказали Вилупковi, що вiн мусить у тому молоцi викупатися, вiн i подумав: «Тут менi вже кiнець!»

Пiшов iз лошаком попрощатися, а кiнь радить:

– Роздягнись i скажи, що ти мене сьогоднi не бачив i хочеш, аби я поблагословив тебе на купання.

Закипiло в котлi молоко, пан i наказуе:

– Стрибай!

– Виконував я твою волю, пане, то виконай i ти мою: введи коня, най благословить мене на купання.

Звелiв пан привести коня.

– Поблагослови мiй купiль, дорогий конику, – просить Вилупок.

Кiнь дмухнув на молоко, раз, другий, третiй, i махнув головою, що готово. Стрибнув Вилупок у котел, помився i вийшов з котла гарним-прегарним.

Здивувався пан i про себе думае: «Як я стану таким вродливим, полюбить мене русалка». Недовго думав, наказав пiдкласти вогню.

– Добре, – каже Вилупок, – але доки молоко закипить, хочу, аби пан почули, як та скрипка грае, що я привiз.

Взяв скрипку в руки, заграв, i всi почали танцювати. Пан уже так утомився, що ногами лише плете, а зупинитися не може. Сказав прив’язати його, аби спокiйно дослухав музику.