Чортів млин: Казки про чортів

Недовго чекали, а одразу, на другий же день, пiшли до вiнця i справили весiлля на цiле село. І вiдтодi щасливо зажили всi двадцять п’ятеро синiв i двадцять п’ять сестер, та ще й тепер живуть, коли не повмирали.

Два брати

Було собi два брати – один багатий, а другий убогий. От прийшли iменини багатого. Вiн наззивав повну хату гостей, а убогого брата не покликав. От убогий брат i каже:

– Пiду.

Та й пiшов до брата в гостi.

– Брате, – каже, – рiдний! Хоч я й не буду iсти й пити, а тiльки надивлюсь на твое щастя, та побажаю тобi ще бiльшого.

А багатий брат як закричить на нього:

– Менi не треба таких волоцюг, як ти, забирайся до чорта!

– Дарма, я пiду й до чорта, – одказав убогий та й пiшов.

Прийшов до мiрошника та й питаеться:

– А скажiть, будьте ласкавi, де тут е чорти?

– Та отут у кручi, плигай – так i знайдеш! – одказав мiрошник.

От тодi убогий плигнув у воду й дивиться: коли стоiть хата, вiн увiйшов у ту хату, коли там нiкого нема. Так вiн i заховався пiд припiчок.

Коли це увiйшов у хату один чорт, далi – другий… третiй… i багато iх насходилось та й хваляться:

– От ми так досадили мiрошниковi – усе розриваем та й розриваем йому греблю, а ii поправити не важко: тiльки треба назламувати дубцiв з усякого дерева та й замостить. Тодi вже нiщо не розiрве греблi.

І довго ще так вони хвалились, а далi й порозходились.

От тодi убогий брат вилазить з-пiд припiчка, вийшов з хати та й виплив знову наверх. Потiм прийшов до мiрошника та й каже:

– У вас тут усе греблю розрива щось, чи що?

– Та еге ж, – одказуе мiрошник.

– А я знаю, чим ii поправить.

– Нi, ми вже що не робили, так усе розрива.

– А як я поправлю, та уже цiла буде.

– Так ви тiльки скажiть, як поправить, так вам пан за це багато грошей дасть.

От бiдний брат i сказав. Греблю поправили i вже ii нiхто i не розiрве.

Пан за це дав бiдному братовi цiлий вiз червiнцiв.

Як приiхав той додому, то й послав свого маленького хлопця до багатого брата по кружку, щоб мiряти грошi, бо своеi у них не було.

– Що вони будуть мiряти? – спитав багатий брат у хлопця.

– Та я не знаю! – одказав хлопець.

От тодi багатий брат вимазав усерединi кружку медом, щоб пристало те, що мiрятимуть, та й оддав хлопцевi.

Убогий брат помiряв червiнцi та й оддав кружку назад багатому.

Той глянув у кружку, коли ж там пристав один червiнець. Вiн так i сплеснув руками.

– Тепер уже брат багатший за мене!

Та й пiшов до нього.