Чортів млин: Казки про чортів

На третiй день гонить той пасти, а пiп каже:

– Пiду подивлюсь, що вiн йому робить, що товар такий худий.

Товар пасеться, а пiп сiв у тернi. Тiльки товар понаiдався да хотiв лягать, а той як заграв!

А товар давай пiдскакувать, а пiп у тернi давай i собi танцювать та вигукувать: «Гу, гу!»

Іван побачив, як пiп полiз у терен та навмисно грав, грав i не переставав до самого вечора. У попа обiдрався увесь одяг, i вiн сам обдерся об терен, увечерi приходить додому, а його попадя побачила да й питае:

– Що це, – каже, – тобi зробилося?

– А се, – каже, – душко, у нашого Івана е така хороша дудка.

Я засiв його пiдглядiть, як вiн товар пасе, а вiн як заграе на ту дудку, то увесь товар i я гуляли до самого вечора. От, – каже, – скажи йому, нехай вiн тобi заграе, то ти послухаеш.

Увiйшов Іван у хату, а пiп каже:

– Ану, Іване, заграй-но попадi, нехай послухае, як ти граеш. А я вилiзу на гору, а ти накриеш мене солом’яником, щоб я не чув, як ти гратимеш.

Вилiз пiп на гору, вiн накрив там його солом’яником.

Увiйшов Іван у хату, – попадя дiжу мiсила, – як заграв! А попадя як ухватить дiжу да й пiшла з дiжею гулять, а пiп як схватиться да давай i собi гулять!

Гуляв, гуляв, а далi як полетить з гори разом iз солом’яником.

– Нехай, – каже, – тебе чорт вiзьме з твоею дудкою! Трохи, – каже, – не вбився!

Жона над чорта

Ішли два хлопцi глядати роботу. І коли були в столичному мiстi, увидiли царську доньку.

– Якби узяв ii за жону, то аж би мене чорт потому взяв.

На тi слова пiдiйшов до них панок i каже:

– Що, хлопцi, роботу глядаете?

– Атож!

– То йдiть менi в котел води наносити.

Вiдiйшли трохи вбiк – там на них чекала кочiя.[19 - Кочiя – карета.]

Сiли на кочiю й поiхали, iхали довго лiсами, а далi – мiж скелями, доки дорога не стала тунелем. У тому тунелi зупинилися. Там стояв величезний котел.

– Наносiть у сей котел води! – каже пан.

– Ачей купiль? – зазвiдав один.

– Купiль, – каже панок.

– То великi пани мають тут купатися? – зазвiдав другий.

– Великi. Сам цар.

Криниця була в тому ж тунелi, недалеко. Але добре наробилися, доки наповнили котел. Панок дав iм по золотому й каже:

– Сiдайте в кочiю, та вiдвезу вас назад. Час i менi на роботу.

Виiхали iз тунеля, а то вже нiч. А в тунелi було свiтло електричне, то вони й не думали, що вже так пiзно. Привiз iх панок на одне роздорiжжя й каже:

– Злiзайте! Звiдси недалеко до мiста, дiйдете.