Чортів млин: Казки про чортів

Приходить чортик до батька да й розказуе все, як було.

– Ну, – каже батько, – iди. Котрий котрого пересмiе, то той тому оддасть грошi.

Прийшов чортик до Івана да й каже:

– Давай будем смiяться – хто кого пересмiе.

– Е, – каже, – дурню, дурню! В мене, – каже, – мати старая i то тебе пересмiе.

Найшов кобилячу голову, привiв до неi чортика та й каже:

– Смiйся!

Скiльки не смiявся той, а не мiг пересмiяти кобилячу голову. Прийшов чортик до батька та й каже:

– Його мати стара, та й то я не мiг пересмiяти.

– На ж, – каже, – сюю булаву, котрий вище пiдкине.

Принiс чортик тую булаву та як кинув, то й не видно. А далi каже до Івана:

– На, – каже, – кидай!

Той узяв у руки i насилу з мiсця зворухне та й дивиться на небо, а чорт його питае:

– Чого ти дивишся на небо? Кидай уже!

– Е, я, – каже, – дивлюся на небо, там на небi мiй брат, я, – каже, – дивлюся, щоб вiн ii вловив.

– Ей, – каже, – не кидай, а то менi шкода буде. На, – каже, – тобi дудочку.

(У нього така дудочка була…)

Той узяв дудочку, а оддав булаву.

Приходить чортик знову додому, а батько його й питае:

– А що, – каже, – хто вище пiдкинув?

Вiн каже:

– Я кинув, то вона зараз же упала, а вiн хотiв кинуть на небо до свого брата, да я не дав, а оддав йому свою дудочку.

– На ж, – каже, – неси йому мiшок грошей та хай тiльки не ловить нас.

Той принiс тii грошi та й каже:

– На грошi да тiльки нас не лови.

– Як тебе не ловити? Коли занесеш мiшок до мого дому, то тодi не буду ловить.

Каже:

– Занесу, тiльки не лови вже.

Занiс вiн йому тii грошi, поставив, а той каже:

– Тепер не буду вже тебе ловити, iди.

Той пiшов, а Іван на другий день гонить собi товар пасти i бере з собою дудку тую, що чортик йому дав.

Понаiдався товар, полягав оддихать, а Іван як заграв на тую дудку, так увесь товар почав гуляти. Вiн радуеться, що товар так гуляе.

Товар так повигулювався, як наче усю недiлю стояв голодний – так повитрухувався.

Пригонить увечерi товар додому, пiп вийшов подивиться, чи понаiдався товар.

– Де ти його пас так, що вiн такий голодний, наче увесь день нiчого не iв.

– Я не знаю, чого вiн такий, я його пас увесь день.

На другий день знов бере товар, гонить пасти.

Товар понаiдався i тiльки хотiв лягать, а вiн знов давай грать на дудку.

Увечерi пригонить додому, а товар ще гiрший, як був першого дня.

Пiп вийшов, глянув на товар i нiчого вже не сказав йому.