Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці

А продавець каже:

– Не гнiвайтесь!

– Прошу запакувати убрання, – сказав Василь Жагалюк, – але мае бути комплект з берлом i ключима.

А коли вже продавець вручив йому в руки, то грошi вже були вiдданi, i витiг Жагалюк двадцять корон i дав ще й прикажчику.

– Ну, будьте здоровi! Бо за пiвгодини вiд’iздить потяг.

Повернув вiн у свое село, пiшов до багатого господаря купити собi новий мiх з полотна.

Принiс додому, напакував у мiшок вбрання Миколая. На другий день рано пiшов у мiсто, купив собi годинник, хлiба, ковбаси i все те до мiшка запакував, та й на плечi, та й пiшов до ксьондза.

Був четвер. На другий день мала бути в церквi вiдправа за померлих.

Так вiн переночував у тiм селi. Коли довiдався, що буде вiдправа, то вже чекав коло церкви.

А коли люди вже посходилися i вiдкрили церкву, почали вiдправляти, то вiн також увiйшов до церкви так, щоб люди не завважили, i заховався за сходи. А коли зачув, що вже по вiдправi i священник вийшов iз церкви з людьми, подивився на годинник – шоста година вечора.

Так вiн тодi здобув хлiб, ковбасу i iсть вечерю. Потому походив собi по церквi. Так дiждав аж дванадцятоi години. Знав, що бiля церкви о дванадцятiй годинi ночi е вартiвники – два чоловiки. Узяв сiрку, засвiтив свiтло в церквi так, що яснiсть страшна вдарила через вiкна аж на двiр, бо нiч була темна. А сам перебрався у вбрання Миколая, взяв берло i ключi в руки, а мiшок сховав за вiвтар i почав правити перед вiвтарем. А коли тi вартiвники побачили таке свiтло у церквi, почали бiгти до тiеi церкви.

Прибiгли до дверей i кажуть:

– О-о! То е ява. Щось з’явилося у нашiй церквi.

І повклякали коло дверей i дивляться через дiрку, хто там е в церквi. А коли побачили святого отця Миколая, почали просити, щоб здоров’я iм дарував i щастя. А коли Жагалюк побачив, що вже хтось е пiд дверима, то розгорнув книгу i пiшов благословити. Так же вони настрашилися, але стояли далi, бо боялися. А коли Жагалюк прийшов до дверей, то сказав:

– Щасливi ви люди, коли ви мене побачили.

Я зiйшов сюди з неба на землю, i послано мене до вашого пастиря ксьондза. Вiн собi заслужив велику ласку, бо щиро на землi Боговi служить. Пiдiть до нього i скажiть, щоб збирався i прийшов до мене, я йому маю щось сказати.

І так обернувся з книгою i пiшов назад до вiвтаря молитися. А вони скоро побiгли i збудили бiскупа.

– Отче духовний, скоро вбирайся i йди до церкви, побачиш явлiння – святого отця Миколая.