Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці

Чарiвна палиця

Жили собi дiд та баба. Жили було. Мали корiвку, а годувати ii було нiчим. Та й на пашу нi дiд, нi баба не в змозi були водити, бо були дуже старi.

Привiв дiд корову на ярмарок. Ходять навколо корови купцi, заглядають iй в зуби. Бачать – корiвка хоч i невелика, та здорова. Сторгувалися з дiдом, i дiд корову продав. Купив собi палицю, щоб було на що спиратися, пляшку горiлки й ковбаски, а на решту з горя добре випив.

Пiзно увечерi дiд приплiвся додому. Став на дверях п’яний-преп’яний, ледве на ногах тримаеться, й смiеться.

– А щоб тебе нечиста сила забрала i в синi скали занесла! Щоб ти на гладкiй дорозi ноги поламав! Ану, давай грошi!

– Немае грошей, – вiдповiдае дiд. – Корову вовки з’iли!

– Щоб я тебе в своiй хатi бiльше не видiла! Забирайся, бо костi поламаю!

І пiшов дiд по свiту. Прийшов до рiчки, добро свое по кущах розклав. Пiд один кущ – горiлку, пiд другий – ковбасу. Сiв та й журиться.

У цей час один пан з панею на прогулянку вийшли.

– Звiдки, дiду, в тебе оця палиця?

– Купив.

– Продай ii менi.

– Не продам, бо палиця – чарiвна!

– Яка?

– Кажу вам, що чарiвна!

Захотiв пан переконатися, як то чаруе та палиця.

– Ану покажи, дiду, якi чудеса твоя палиця виробляе.

Кинув дiд палицю в кущ, пiд яким заховав ковбасу, пiшов за нею, витяг з-пiд куща не тiльки палицю, але й ковбасу. Здивувався пан та й каже:

– Закуска е, тепер коли б ще й випивка знайшлася.

Кинув дiд вдруге палицю пiд iнший кущ.

– Ану, паночку, iдiть до того куща, принесiть палицю.

Побiг пан до куща, шукае палицю й знаходить там пляшку горiлки. Принiс горiлку до дiда й нiяк не може надивуватися, що воно за диво.

– Скiльки просите, дiду, за свою палицю?

– Та коли вже, паночку, так просите, доведеться продати. Платiть шапку грошей!

Побiгла панi за грошима. Принесла шапку грошей, висипала дiдовi. Взяв пан палицю – й швидше додому, щоб, бува, дiд не передумав.

Повернувся дiд додому з грiшми. Помирився з бабою, й живуть спокiйно.

Другого дня пiшов пан в лiс кидати палицю. Кидав, кидав, та все даремно. Зрозумiв вiн, що дiд обманув його, та пiзно було.

Свинка-Парасинка та попова льоха

Жили собi в одному селi чоловiк i жiнка. Не були багатими, зате iх днi минали у добрiй злагодi й любовi. Правда, в сусiдiв були дiти, а в iхнiй хатi – тiльки старий кiт пiд припiчком.