На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — ---. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці

🔍 Загляните за кулисы "Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Сборник) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книга, що пропонується широкому колу читачів, представляє зібрані вперше під однією обкладинкою українські народні казки та небилиці про дурнів. Казки про дурнів надзвичайно популярні в українській оповідальній традиції. Їхні сюжети мають різне походження. Ця збірка розкриє читачам чарівний світ українських народних казок, де на них чекає зустріч з веселими героями, які вчать робити добро, виступають проти зла, борються за справедливість.
📚 Читайте "Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– А як далi буде, Іване?
– Та так буде, пане, що навчиться вiн читати-писати, а я прийду i скажу, щоби ви приiхали в нього екзамен приймати.
– Добре, Іване.
Іван купив собi поле за тi грошi та й смiеться:
– Тепер, мамо, будемо жити, як пани.
Але минув рiк – треба йти до пана. Питае дiдич:
– Іване, що там мiй бичок робить?
– Го-го, пане! Бичок вчиться на суддю. Треба йому на два роги двi шапки, треба четверо чобiт, треба великого плаща, треба вбрання нового – зима йде, пане. Йому соромно в будь-якому вбранню ходити.
Каже пан:
– Го-го-го! Як вiн менi дорого коштуе!
– Але ви, пане, будете мати свого суддю.
– Та добре, добре, Йване.
Дав пан нову калитку грошей.
Минуло три роки. За цей час Іван перебрався з села до мiста, купив собi каменицю, оженився – вже жiнку попiд руку водить. А в тiм мiстi був суддя Бик. Приходить Іван до пана, та й пан питае про свого бичка.
– Поздоровляю вас, пане, – каже Іван. – Вiн уже не бичок, а суддя Бик. А такий зробився, що й не пiзнаете.
– Добре, Іване.
Розказав Іван, де мешкае суддя, i пiшов собi з жiнкою на прогулянку. Другого дня дiдич приiжджае до суддi Бика, постукав – Бик вiдтворяе дверi, а дiдич видивився, що з його бика зробився такий пан.
– Ну що ти, бицю мiй, тут робиш? Що iсти тобi тут дають? У мене ти би сiнце iв, сiчку.
Суддя Бик як закричить:
– Шандари! Полiцiя! Арештуйте його! Вiн якийсь помiшаний!
Пан розсердився та й як улупить суддю по мордi:
– Йой, бицю, шляг би тебе трафив! Ти моi пальчики ссав, а тепер хочеш мене арештувати!
А потiм пан суньголовою давай втiкати по сходах, аби не заарештували.
Так Іван з паном розрахувався.
Дурний пан
Мав пан наймита. Хотiв пан, щоб наймит завжди казав «нiвроку». А сам пан не раз щось таке скаже, що нiхто його не зрозумiе.
Посилае якось наймита:
– Чуеш, Іване? Йди, подивися на коней. Коли конi ссуть, то лошата най ся пасуть, а коли нема, то додому прижени.
Прийшов Іван та й говорить:
– Йой, пане, кiнь хворий.
– Ну, нiвроку. Подивися, чи вiн iсть.
Дивиться наймит, а кiнь допався до зерна. Вбiгае Іван до пана:
– Йой, кiнь iсть!
А пан:
– Нi, Іване, йди кажи, що нiвроку…
Іван вийшов, а кiнь вiд зерна гине. Приходить Іван i каже пановi:
– Нiвроку, пане, кiнь уже здох.
– Йой, що ти, Іване, говориш?
– Те кажу, що ви менi, пане, нiвроку, наказували.











