Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці

Я скупився заплатити iй зароблене, i за те вона менi залаяла:

– Миколо, бодай ти став коровою i був нею доти, доки не виплатиш менi зароблене молоком.

Багач вислухав i вилаявся:

– Послав тебе чорт на мою голову i грошi забрав. Іди собi та не роби смiху з мене.

– Що ти кажеш? – видивився на нього Микола. – Це тобi не обiйдеться так легко. Хто чув таке, щоб невинному чоловiковi мотузку на шию засиляти? Мусиш на судi вiдповiдати.

Бачить багатий – бiда буде. Заплатив Миколi грошi, щоб той згодився мовчати.

Прийшов Микола додому з повними кишенями, а жiнка вже встигла корову подоiти i молока дiтям наливае.

Через якийсь час корова отелилася, i вигодував Микола другу. Стару вирiшив продати.

Ідуть вони з жiнкою на торг i корову ведуть. Тiльки прийшли, а iх обступили з усiх бокiв купцi, бо кращоi корови, як у них, у той день не траплялося. Жiнка торгуеться, а Микола роздивляеться довкола. Коли бачить – iде оглядати корову ii колишнiй хазяiн. Сказав про це Микола жiнцi i тихенько вбiк.

– Що, Миколо, знову тебе продають? Так тобi й треба. Та я не такий дурний, щоб тебе купити, – i пiшов геть.

А Микола з жiнкою продали корову i повернулися додому, радi, що насмiялися з багача.

Вiвчар, пан, його внук та бичок

Був – не був, та кажуть люди, що був дуже багатий пан-дiдич. Мав вiн плохоумного внука. Нiчого той пан не любив, лишень свого внука, i нiяк не мiг знайти слуги, який би чогось навчив малого.

Не раз пан привозив слуг, але бiльше, як тиждень, нiхто не мiг у нього втриматися.

Вже, може, й сотий раз iде пан у далеке село слуги шукати. Бачить: хлопець пасе вiвцi й спiвае. Пiд’iжджае пан ближче, питае:

– Чого, хлопче, спiваеш?

– Аби не плакати, пане.

– Чи не пiшов би ти до мене на службу?

– Та я на службi – чужi вiвцi пасу.

– А що тобi платять?

– Та що багач платить? Привезе мамi дров на зиму, а я за це мушу йому цiле лiто вiвцi пасти.

– Я тобi заплачу бiльше. Сiдай зi мною, то хоч щось побачиш.

– Не був ще в мiстi. Але я без маминого дозволу не поiду.

– А де твоя мама?

– В он тiй хатi.

Поiхав пан до його матерi й каже:

– Газдине, пустiть сина на службу. Вiн буде в мене пасти вiвцi, телята, з моiм онуком бавитися, а я добре платитиму. Кажете, вiн за фiру дров лiто пастушить?

– Та так.

– Я вам дров привезу не одну фiру, та й ще мiй слуга нарубае, а сина давайте менi на службу.