Любий друг (збірник)

Невпинно знiмаючись тонкими бiлястими цiвками з цигар та цигарок, що всi курили, цей легкий туман пiдносився, збирався при стелi й стояв пiд широкою банею, круг люстри й над галереею другого ярусу цiлими хмарами диму.

В широкому коридорi, що виходить у кругойдуче фойе, де серед чорноi юрби чоловiкiв тиняються розмальованi дiвчата, одвiдувачiв чекав гурт жiнок коло одного з трьох прилавкiв, де тронували три намазанi й бляклi продавницi напоiв та кохання.

Форестье швидко йшов крiзь юрбу, як людина, що мае право на увагу.

Пiдiйшовши до капельдинерки, сказав:

– Сiмнадцята ложа?

– Сюди, пане.

І вона замкнула iх у дерев’янiй, розкритiй згори, оббитiй червоним скринi, де так тiсно стояло четверо стiльцiв того самого кольору, що мiж ними ледве можна було просунутись. Приятелi сiли; праворуч i лiворуч од них, вигинаючись луком аж до сцени, тяглася цiла низка таких самих клiток, i там також сидiли чоловiки й жiнки, яких видно було тiльки по груди.

На сценi трое молодикiв у тiсних трико – високий, середнiй та малий – по черзi вправлялись на трапецii.

Спочатку, дрiбно й швидко ступаючи, вийшов високий i вклонився, махнувши рукою, мов посилав поцiлунок.

Пiд трико вимальовувались м’язи його рук та нiг; вiн випинав груди, щоб приховати надмiрне черево, i обличчям нагадував голярчука, бо ретельний продiл був якраз посеред голови. До трапецii вiн дiставався грацiйним стрибком i, повисши на руках, крутився, як пущене колесо; або, напруживши руки й випроставшись усiм тiлом, спинявся в повiтрi, держачись тiльки за поперечку силою своiх кулакiв.

Потiм сплигнув додолу, знову, посмiхаючись, уклонився пiд оплески перших лав i вiдiйшов до декорацii, за кожним кроком граючи м’язами своiх нiг.

Другий, нижчий та кремезний, виступав i собi i проробив ту саму вправу, а за ним i третiй, якого публiка прийняла прихильнiше.

Та Дюруа вистава зовсiм не цiкавила: повернувши голову, вiн раз у раз озирався позад себе у велике фое, повне чоловiкiв та повiй.

Форестье сказав йому:

– Зверни увагу на першi лави – самi мiщани з жiнками та дiтьми, йолопи, що приходять сюди дивитись. У ложах – бульварники, кiлька артистiв, кiлька пiвпристойних дiвчат; а позаду – найцiкавiша в Парижi сумiш. Хто вони? Подивись. Тут усякi, усiх верств i звання, але гультяiв найбiльше.