Консуело

Портрет Кафареллi дано в другiй половинi роману, де описуеться життя героiнi у Вiднi.], Салiмбенi[47 - Салiмбенi Фелiче (бл. 1712—1751) – сопранiст, виступав в Італii, Вiднi, Берлiнi, Дрезденi.], Уберто[48 - Убертi Антонiо, прозваний Порпорiно (1696—1783) – контральтист, за походженням нiмець (справжне iм'я – Губерт), був придворним спiваком прусського короля Фрiдрiха II.] (вiдомого пiд iм'ям Порпорiно)[49 - Фарiнеллi, Кафареллi, Салiмбенi, Убертi (Ж. Санд називае останнього Уберто) – знаменитi спiваки-кастрати.

Оскоплення з метою збереження дитячого голосу стало широко практикуватися в Італii з кiнця XVIII ст., пiсля нечуваного успiху кiлькох спiвакiв, яким у ранньому вiцi зробили цю операцiю. У залежностi вiд голосу вони називалися сопранiстами або контральтистами.] i спiвачок Мiнготтi[50 - Мiнготтi Реджiна (1722, за iншими даними 1728—1807) дебютувала у придворному театрi Дрездена, де суперничала з Бордонi-Гассе, виступала разом iз Фарiнеллi в Мадридi, спiвала в Лондонi.], Габрiеллi[51 - Габрiеллi Катарiна (1730—1796) виступала у Вiднi, Пармi, Петербурзi, Венецii та Мiланi. ], Мольтенi[52 - Мольтенi Бенедетта Емiлiя (1722– бл. 1780) була спiвачкою Берлiнськоi опери.], – словом, родоначальник найзнаменитiшоi школи спiву свого часу, Нiкколо Порпора животiв у Венецii, у станi, близькому до вбогостi й розпачу. А тим часом колись вiн стояв на чолi консерваторii Оспедалетто в цьому самому мiстi, i то був найблискучiший перiод його життя. Саме в ту пору ним було написано й поставлено його кращi опери, кращi кантати й усi його головнi твори духовноi музики. Викликаний 1728 року до Вiдня, вiн, щоправда не без деяких зусиль, домiгся там заступництва iмператора Карла VI[53 - Карл VI (1685—1740) – австрiйський iмператор (1711—1740). Захоплювався музикою, протегував композиторiв i спiвакiв.]. Вiн користувався також прихильнiстю саксонського двору[54 - Нiкколо Порпора давав там уроки спiву й композицii принцесi Саксонськiй, пiзнiше французькiй дофiнi, матерi Людовiка XVI, Людовiка XVIII i Карла X. (Прим. автора.)], а потiм був запрошений до Лондона, де протягом дев'яти чи десяти рокiв мав честь суперничати iз самим великим Генделем, зiрка якого саме в цю пору трохи потьмянiла[55 - …до Лондона, де… мав честь суперничати iз самим великим Генделем… – Запрошення Порпори до Лондона (1733) було пов'язане з боротьбою, яку вели проти Генделя його супротивники, пiдтримуванi принцом Уельським.