Консуело

– О мила дiвчино! – вигукнула канонiса, раптом вiдкидаючи свою манiрнiсть i гаряче стискаючи руки Консуело. – Добрi серця швидко впiзнають одне одного. Я так боялася, що наш бiдолашний Альберт може налякати вас. Менi дуже важко бувае читати на обличчях людей вiдчуженiсть, яку викликають такi хвороби. Але ви, я бачу, чуйна й вiдразу зрозумiли, що в цьому хворому, змученому тiлi таiться пiднесена душа, гiдна кращоi долi.

Консуело, розчулена до слiз словами предоброi канонiси, поривчасто поцiлувала iй руку.

Розмову iхню перебив барон Фрiдрiх, який, розхрабрившись, пiдiйшов до синьйори Порпорiни з великим проханням. Іще бiльш незграбний у дамському товариствi, нiж старший брат (це, мабуть, було в них у роду, а тому не дивно, що ця риса дiйшла до останньоi межi в графа Альберта), барон скоромовкою промимрив якусь промову, пересипаючи ii безлiччю вибачень, якi Амалiя постаралася перекласти й пояснити Консуело.

– Мiй батько запитуе, – сказала Амалiя, – чи почуваетеся ви спроможною пiсля такоi стомлюючоi подорожi взятися за музику й чи не зловживемо ми вашою добротою, якщо попросимо прослухати мiй спiв i висловити свою думку про постановку мого голосу.

– Із задоволенням, – вiдповiла Консуело, швидко пiдходячи до клавесина й вiдкриваючи його.

– Ось побачите, – прошепотiла iй Амалiя, встановлюючи ноти на пюпiтр, – Альберт зараз же втече, хоч хай якi прекраснi вашi очi й моi.

Дiйсно, не встигла Амалiя взяти кiлька нот, як Альберт пiдвiвся i вийшов з кiмнати навшпиньках, очевидно сподiваючись бути непомiченим.

– Уже й те добре, – так само тихо сказала Амалiя, продовжуючи награвати на клавесинi й перескакуючи через кiлька тактiв, – що вiн зi злостi не ляснув дверима, як зазвичай робить, коли я починаю спiвати. Сьогоднi вiн надзвичайно люб'язний, можна сказати – навiть милий.

Капелан одразу пiдiйшов до клавесина, сподiваючись приховати цим зникнення Альберта, i зробив вигляд, начебто поглинений спiвом.

Амалiя хоробро вибрала арiю з «Ахiлла на Скiросi»[120 - «Ахiлii на Скiросi». – Драму Метастазiв «Ахiлл на Скiросi» (1736) було покладено на музику композиторами Кальдерою, Сарро, Лео, К'ярiнi, Кореллi та Йомеллi. Серед творiв Перголезе опери пiд такою назвою немае.