Консуело

Втiм, Консуело навряд чи могла дати собi в цьому звiт. Вона була до того схвильована, що в неi ледве не запаморочилось у головi, а погляд Амалii, що стежив за кожним ii рухом, мiг би остаточно збентежити ii, якби вона не озброiлась усiею силою волi, щоб зберегти свою гiднiсть перед цiею глузливою молодою дiвчиною. Коли граф Альберт, довiвши ii до крiсла, низько вклонився iй, вона вiдповiла на його уклiн, але при цьому вони не обмiнялися жодним словом, жодним поглядом.

– Знаете, пiдступна Порпорiно, – почала Амалiя, сiдаючи поруч iз подругою, щоб зручнiше було шепотiти iй на вухо, – ви робите чудеса з моiм кузеном!

– Поки що я цього не зауважую, – вiдповiла Консуело.

– Це тому, що ви не зволили звернути увагу на те, як вiн поводиться стосовно мене. За цiлий рiк вiн жодного разу не запропонував менi руки, щоб провести до столу, тодi як щодо вас вiн проробив це якнайлюб'язнiше! Щоправда, сьогоднi вiн, очевидно, переживае хвилини просвiтлiння. Можна подумати, що ви принесли йому й розум i здоров'я.

– Я бачу, що менi доведеться звикати тут до жартiв, – сказала Консуело.

– Чи не правда, дорога тiтонько, – звернулась Амалiя напiвголосно до канонiси, що пiдiйшла й сiла мiж нею й Консуело, – чи не правда, мiй кузен надзвичайно люб'язний iз милою Порпорiною?

– Не насмiхайтеся над ним, Амалiе, – лагiдно вiдповiла Вiнцеслава.

– Я нiтрохи не насмiхаюся, тiтонько. Альберт сьогоднi мае прекрасний вигляд, i я радiю, бачачи його таким, яким, менi здаеться, вiн жодного разу не був вiдтодi, як я тут. Якби вiн iще поголився та напудрив волосся, як усi, можна було б подумати, що вiн нiколи не був хворий.

– Справдi, його спокiйний i здоровий вигляд приемно вражае мене, – сказала канонiса, – але я вже боюся вiрити, що таке щастя може тривати довго.

– Який добрий i шляхетний вiн мае вигляд! – зауважила Консуело, бажаючи завоювати серце канонiси похвалою ii улюбленцевi.

– Ви вважаете? – запитала Амалiя, пронизуючи подругу лукавим i пустотливим поглядом.

– Так, вважаю, – вiдповiла Консуело рiшуче, – я ще вчора ввечерi сказала вам, синьйоро, що нiколи жодне обличчя не вселяло менi такоi поваги, як обличчя вашого кузена.