Консуело

Християн зрозумiв, що вiдмовити братовi значило б серйозно засмутити його; i молодого графа посадили в шкiряне крiсло мисливця, причому сон його був такий близький до летаргiчного, що вiн навiть i не вiдчув цього. Барон же iз сяючим, гордим виглядом сiв в iнше крiсло й почав грiти ноги бiля вогню, гiдного стародавнiх часiв, трiумфально посмiхаючись щоразу, коли капелан повторював, що цей сон мае подiяти на графа Альберта найблаготворнiше. Добряга збирався пожертвувати не тiльки своiм крiслом для племiнника, але й самим пообiднiм сном, щоб разом з усiма оберiгати його спокiй, але через чверть години до того освоiвся зi своiм новим крiслом, що хропiння його почало заглушати останнi перекоти грому, що затихали вдалинi.

Раптом загудiв великий дзвiн замку, в який дзвонили тiльки у разi незвичайних вiдвiдувань, i незабаром старий Ганс, найстарший зi служникiв, увiйшов до кiмнати, тримаючи в руках великий конверт. Вiн мовчки подав його графовi Християновi й вийшов до сусiдньоi кiмнати, очiкуючи наказiв свого пана.

Граф Християн розпечатав листа i, глянувши на пiдпис, передав його племiнницi iз проханням прочитати вголос. Сповнена цiкавостi й нетерпiння, Амалiя пiдiйшла ближче до свiчки i прочитала вголос таке:

«Високоповажний i ласкавий графе!

Ваша ясновельможнiсть виявили менi честь, попросивши мене зробити Вам послугу. Цим Ви ощасливили мене ще бiльше, нiж усiма тими послугами, якi зробили менi i якi живуть у моему серцi й у моiй пам'ятi. Незважаючи на все мое прагнення виконати наказ Вашоi ясновельможностi, я, однак, не сподiвався так швидко, як того б менi хотiлося, знайти для цього пiдходящу особу.

Несподiванi обставини сприяють виконанню бажання Вашоi ясновельможностi, i я поспiшаю направити до Вас молоду особу, що вiдповiдае необхiдним умовам, але лише почасти. Посилаю ii тому тимчасово, щоб Ваша вельмишановна ласкава племiнниця могла без особливого нетерпiння чекати, поки моi старання й пошуки приведуть до бiльш досконалих результатiв.

Дiвиця, що матиме честь передати Вам цього листа, – моя учениця й до певноi мiри моя прийомна дочка. Вона буде, як того бажае ласкава баронеса Амалiя, люб'язною й приемною компаньйонкою та знаючою викладачкою музики. Вона не мае, щоправда, тiеi освiти, яку Ви шукаете в наставницi: вiльно говорячи кiлькома iноземними мовами, вона навряд чи знайома з ними настiльки грунтовно, щоб могла iх викладати. Музику ж вона знае в досконалостi й спiвае прекрасно.