Консуело

Не знаючи, чим пояснити це безрадiсне, вiдособлене життя графiв Рудольштадтiв, iх звинувачували то в мiзантропii, то в скнаростi. Але оскiльки поводження iх спростовувало на кожному кроцi й те й iнше, то залишалося тiльки дорiкати iм за апатичнiсть i холоднiсть. Говорили, начебто граф Християн не побажав наражати на небезпеку життя свого единого сина й останнього представника роду в цих згубних вiйнах, а iмператриця погодилася прийняти замiсть його вiйськовоi служби грошову суму, достатню, щоб спорядити цiлий гусарський полк.

Аристократичнi дами, якi мали дочок-наречених, говорили, що граф учинив дуже добре; коли ж вони дiзналися, що граф Християн збираеться, очевидно, одружувати сина з дочкою свого брата, барона Фрiдрiха, i що юна баронеса Амалiя вже вийшла з монастиря в Празi, де виховувалась, i житиме вiдтепер у замку Велетнiв, бiля свого двоюрiдного брата, – цi дами в один голос заявили, що замок Рудольштадтiв – це вовчий барлiг, а мешканцi його нетовариськi й дикi, одне гiрше за iншого. Лише кiлька непiдкупних слуг i вiдданих друзiв знали сiмейну таемницю та свято зберiгали ii. Якось увечерi ця поважна родина сидiла за столом, щедро заставленим дичиною й тими ситними стравами, якими в той час iще харчувалися нашi предки в слов'янських землях, хоча вишуканiсть двору Людовiка XV уже змiнила звички бiльшоi частини европейськоi аристократii. Величезний камiн, де палали товстi дубовi колоди, поширював тепло у величезнiй похмурiй залi. Граф Християн щойно прочитав гучним голосом молитву, яку решта членiв родини вислухали стоячи. Численнi служники – всi лiтнi, статечнi, з довгими вусами, у нацiональних костюмах, у широких шароварах мамлюкiв[95 - Мамлюки – воiни особистоi охорони египетських султанiв, яких набирали з тюркських i кавказьких рабiв.], – неквапливо прислуговували своiм високоповажним панам. Капелан[96 - Капелан – тут: священик, який перебувае при домашнiй церквi.] замку зайняв мiсце по праву руку графа, а його племiнниця, юна баронеса Амалiя, по лiву – з боку серця, як полюбляв говорити граф iз виглядом батькiвським i суворим. Барон Фрiдрiх, його молодший брат, якого вiн завжди називав своiм «молодим» братом (йому ще не було шiстдесяти), сiв навпроти. Канонiса[97 - Канонiса – особа, яка бере участь в управлiннi монастирем або виконуе його обiтницi, перебуваючи в миру (канонiси належали зазвичай до аристократичних родин).