Виховання почуттів

Часто ходила вона в подертiй бiлiй сукенцi й мереживних панталонах, але на великi свята ii чепурили як принцесу, на злiсть мiщанам, якi, з огляду на ii незаконне народження, забороняли своiм дiтлахам дружити з нею.

Вона жила сама у своiм саду, гойдалася на релях, ганяла за метеликами, а то раптом зупиниться й спостерiгае, як жук-бронзiвка опускаеться на трояндовий кущ… Певно, такий спосiб життя надав ii личку виразу водночас i вiдваги, i мрiйливостi. На зрiст вона була така сама, як Марта, тим-то Фредерiк за другоi зустрiчi з нею спитав ii:

– Чи ви дозволите менi поцiлувати вас, мадмуазель?

Дiвчинка пiдняла голову й вiдповiла:

– З великою приемнiстю!

Але мiж ними були штахети.

– Треба на них вилiзти, – сказав Фредерiк.

– Нi, пiдiйми мене.

Вiн нагнувся через штахети i, взявши ii пiд пахви, поцiлував в обидвi щiчки, а тодi так само поставив на мiсце; це повторювалося кiлька разiв.

Безпосередня, як чотирирiчне дитя, вона, ледве почуе, що йде ii друг, кидалася йому назустрiч або ховалася за дерево i дзявкала, нiби щеня, аби його налякати.

Одного разу, коли панi Моро кудись пiшла, вiн завiв ii до своеi кiмнати. Вона повiдкривала всi флакони з парфумами i густо напомадила собi волосся; потiм, нiтрохи не соромлячись, лягла на його лiжко, хоча спати й не думала.

– Я уявляю, що я твоя дружина, – сказала вона.

На другий день вiн застав ii всю в сльозах. Вона призналася, що «оплакуе своi грiхи», а коли вiн хотiв дiзнатися про них, вона, похнюпившись, вiдповiла:

– Не питай мене!

Наближався день першого причастя; вранцi повели ii сповiдатися.

Святе причастя не додало iй розважливостi. Бувало, вона впадала в справжне шаленство; щоб угамувати ii, зверталися по допомогу до Фредерiка.

Вiн часто брав ii з собою на прогулянку. Тим часом як вiн, iдучи, витав у своiх мрiях, вона край поля рвала маки, а коли помiчала, що вiн сумнiший, нiж звичайно, намагалася втiшити його нiжними словами. Його серце, яке не знало взаемноi любовi, вiдгукнулося на цю дитячу дружбу; вiн малював iй чоловiчкiв, розповiдав рiзнi iсторii i став читати уголос.

Вiн почав iз «Романтичних анналiв», знаменитоi тодi збiрки вiршiв i прози. Потiм, забувши про ii вiк, – так вражений був ii розумом, – вiн прочитав iй «Аталу»[22 - «Атала» – роман Шатобрiана.], «Сен-Мара»[23 - «Сен-Map» – роман французького письменника Альфреда де Вiньi.], «Осiнне листя»[24 - «Осiнне листя» – лiрична збiрка Вiктора Гюго.].