Виховання почуттів

Далi завели суперечку про полотна, для яких правила за модель голова Аполлонii. Критикували вiдсутнiх колег. Дивувалися на високi цiни iхнiх творiв; i всi скаржилися, що недостатньо заробляють, коли раптом увiйшов середнього зросту чоловiк у фраку, застебнутому на один гудзик; очi – жвавi, вигляд – трохи божевiльний.

– Ну ж i зборище мiщан! – вигукнув прибулець. – То й що з того, даруйте! Давнi майстри, що створили шедеври, не дбали про мiльйони. Корреджо, Мурiльйо…

– Та й Пеллерен, – додав Сомбаз.

Але той, незважаючи на шпильку, i далi сперечався з таким запалом, що Арну довелося двiчi повторити йому:

– Моя дружина чекае на вас у четвер. Не забудьте!

Цi слова навернули Фредерiка на думку про панi Арну. Певно, до неi проходять через сумiжну кiмнатку, що бiля дивана? Арну щойно вiдчинив туди дверi, щоб узяти носову хусточку; Фредерiк у глибинi помiтив умивальник. Аж тут iз кутка, де стояв камiн, почулося якесь бурмотiння; воно долинало вiд суб'екта, котрий, сидячи в крiслi, читав газету.

– Що там таке, Громадянине? – спитав Арну.

– Нова пiдлiсть уряду.

Йшлося про звiльнення якогось шкiльного вчителя. Пеллерен знов узявся проводити паралель мiж Мiкеланджело[15 - Мiкеланджело Буонарротi (1475—1564) – видатний iталiйський живописець, скульптор, архiтектор, поет епохи Вiдродження.

– Чи не змогли б ви, дорогий патроне, видати менi аванс?..

Але Арну вже всiвся i почав шпетити якогось вельми гидкого на вигляд дiдка в синiх окулярах.

– Хороший ви, дядечку Ісаак, нiчого казати! Три картини, знецiненi, пропали. Всi на мене плюють! Тепер усi iх знають! Що накажете з ними робити? Хiба що спровадити iх у Калiфорнiю!.

Фахом цього дiдка було фальшування пiдписiв на полотнах давнiх майстрiв. Арну, вiдмовившись платити, брутально випровадив його. Зовсiм iнакше вiн зустрiв бундючного пана в орденах, iз бакенбардами i в бiлiй краватцi.

Зiпершись лiктем на вiконний засув, вiн запобiгливим тоном довго щось говорив йому.