Червоне і чорне

Жульен помiтив ii збентеження i негайно скористався з нього.

– В мене до вас iще одне велике прохання: благаю вас, панi, не дивiться на цей портрет – це моя таемниця.

– Це таемниця! – повторила ледь чутно панi де Реналь.

Але, хоч вона й виросла серед людей, що чванилися багатством i були байдужi до всього, крiм наживи, кохання збудило в нiй великодушнiсть. Вона була прикро вражена, але з найщирiшою самовiдданiстю почала розпитувати Жульена про деякi подробицi, потрiбнi для того, щоб як слiд виконати його доручення.

– Отже, – повторила вона, iдучи, – кругла коробочка з чорного картону, зовсiм гладенька.

– Так, панi, – вiдповiв Жульен тим суворим тоном, який з'являеться в хвилину небезпеки.

Блiда, немов iдучи на смерть, панi де Реналь зiйшла на третiй поверх. На довершення мук вона вiдчула, що ось-ось знепритомнiе; але свiдомiсть того, що конче треба допомогти Жульеновi, повернула iй сили.

«Потрiбно за всяку цiну дiстати ту коробочку», – казала вона собi, прискорюючи ходу.

Було чути, як ii чоловiк розмовляе з лакеем саме в кiмнатi Жульена.

Ледве панi де Реналь позбулася страху, що ii побачить чоловiк, як думка про цю коробочку так жахнула ii, що вона й справдi мало не впала непритомна.

«Значить, Жульен закоханий, i ось тут, у мене в руках, портрет жiнки, яку вiн кохае».

Опустившись на стiлець у передпокоi бiля дверей його кiмнати, панi де Реналь поринула в муки ревнощiв, ii недосвiдченiсть допомогла iй i тут. Здивування, яке вона вiдчула, полегшувало ii муки. Увiйшов Жульен, схопив коробочку, не сказавши нi слова, не подякувавши, побiг до себе в кiмнату, розпалив камiн i кинув коробку в огонь. Блiдий i знесилений, вiн дуже перебiльшував небезпеку, що йому загрожувала.

«Портрет Наполеона! – казав вiн сам собi, похитуючи головою. – І його зберiгае у себе людина, яка висловлюе палку зненависть до узурпатора! І раптом цей портрет знаходить затятий роялiст Реналь, такий розгнiваний на мене зараз! А на довершення необережностi – на зворотi портрета рядки, писанi моею рукою. Тут уже не може бути нiякого сумнiву щодо мого захоплення Наполеоном! І кожне з цих освiдчень датоване. Останне – позавчорашнiм числом.