На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
🔍 Загляните за кулисы "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
📚 Читайте "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Дивиться дивить, – а з-помiж галуззя дубового та соснового визирае красний i дуже ж то великий дiм. Іде до нього, вiдчиняе дверi, входить до середини, аби розпитатися добрих людей, куди би мож з лiса видiстатись.
В великiй кiмнатi сидять за столом дванадцять розбiйникiв, кiньчать власне полудновати i попивають з великих дзбанiв золотих та срiбних мiд i вино. У кождого довгi вуси та бороди величезнi, пояси зi шкури, а за поясами ножiв та пiстолетiв багато.
Хлопець, як тое побачив, мало вiд страху не омлiв. Як опам'ятався, – нуж зачне просити а лементувати, щоби му дорогу до старенького вiтця указали.
Найстарший розбiйник, що був отаманом, обернувся до нього i каже:
– Вже тобi, мiй хлопче, з того лiса не вийти, останешся ту i будеш всего в дому дозирати. За тое iсти i пити можеш, скiльки тобi ся схоче i ще вбрання дiстанеш. Тепер ся лиши, поприбирай все, як ся належить, i затопи в п'ецу. Ми iдемо полювати, затвори дверi у сiнях, засунь i не вiдчиняй нiкому, тiлько нам, як вернемо. Сиди на мiсцi i не важся тi ось дверi, личком зав'язанi, вiдчиняти.
І пiшли геть в далекi лiси не на звiря, а на людей багатих полювати. А наш Іваньо сiв си в кутчику, почав заводити тай каже до себе:
– Боже ж мiй, Боже! Що татуньо скажуть, що я iм полуденку не принiс, вони тепер десь iз голоду омлiвають, що я бiдний сирота дiяти буду, пощо я ту йшов, як ту видобутись з того заклятого дому.
Так плаче i заводить, аж з великоi туги заснув. Пробудився, коли вже смеркало, голод му дуже дошкуляе, роззираеться по кiмнатi i бачить, на столi iдла i напитку багато.
Власне когут на пiвнiч запiяв, як зашумiло щось в лiсi. Застукано до дверей, Івась схопився, вiдчинив. Увiйшов найстарший, кров по ньому краплями тече, за ним повходили i другi.
Як тiлько зачало зорiти, збудили Івася, а найстарший велiв му дозирати хату i пригадав знову, щоби не важився дверей, личком зав'язаних, вiдчиняти. За непослух смерть го жде нехибна.
– Нас, – сказав отаман на прощання, – через два днi не буде, дозирай що добре хату.










