На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
🔍 Загляните за кулисы "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
📚 Читайте "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Очi видять i не плачуться,
Не встидяться, не встиждуться:
Ах, горе, горе, болiзнь моя,
Проливае сльози своя.
Лучче було не знатися,
Нiж, любивши, розстатися;
Лучче було не зчинати,
Нiж, любивши, перестати.
Тече вода по долинi,
Широкий лист на калинi;
З ким люблюся, обiймуся
І к милому пригорнуся.
І к милому, к миленькому,
К його личку бiлейкому;
Запрягайте конi в санки,
Поiдемо до коханки.
Приiхали пред ворота,
Вийшла мила краща злота;
Приiхали напред двору,
Вийшла мила для розмови.
– Ой, де жиеш, пробуваеш,
Мене, молоду, забуваеш?
– Ой, я жию край Дунаю,
Тебе, серце, споминаю.
* * *
Широкее болонейко[8 - Болонейко – оболонь.] вода забрала,
Любив же я дiвчинойку, вона не знала.
Приспiв: Ой, жаль, непомалу,
Любив я тя, дiвча, з малу,
Людям не собi.
Ой жаль менi буде,
Коли ii вiзьмуть люде,
Моя не буде.
Любив же я дiвчинойку, вона не знала,
Купив я iй панчошейки, вона не брала.
Любив же я дiвчинойку, вона не знала,
Купив я iй черевички, вона не брала.
Любив же я дiвчинойку, вона не знала,
Купив я iй спiдничейку, вона не взяла.
А у полi кирничейка зарубленная,
Ой юж моя дiвчинойка замовленная,
А у полi кирничейка замуленая,
Ой юж моя дiвчинойка зарученая.
А у полi кирничейка, два журавлi п'ють,
Ой юж мою дiвчинойку до шлюбу ведуть.
А у полю кирничейка, два пташейки п'ють,
Ой юж мою дiвчинойку до шлюбу ведуть.
Єден веде за ручейку, а другому жаль,
Третьому ся серце крае, що ей та не взяв.
Четвертий стоiть в оконейку, як ружовий квiт,
Заплакавши чорнi очка, аж ся змiнив свiт.
Поставлю я кирничейку на своiм дворi,
Ачей прийде дiвчинойка по воду ко мнi.
Посаджу я та вишеньку на своiм дворi,
Ачей прийде дiвчинойка на вишнi ко мнi.
ЖОЛИНСЬКА
Чи чувалисьте о такiй новинi,
Що загублено молодця в Жолинi?
За едну панi, що мужа мала,
Же нерiвного собi покохала.
Кохала його без три чвертi року,
Взяв вiн од пана з рушницi по боку.
Став ся Петруньо у пана прохати:
«Рач, мя, панойку, життям дарувати!»
«Зрадив-есь – пана, покохав-есь паню,
Впав-есь мi в руку, яко лис у яму».
«Я ii не кохав, сама мя кохала,
По п'ять раз на день по мя посилала,
За шостим разом сама приiхала,
Вiрнii слуги спровадили пана».
Взяли, зв'язали i кинули в воду:
На ж тобi, Петруню, за твою уроду.
Кинули в воду у вечiр, в суботу,
Вельможная панi дерлася по плоту.










