Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Але жид пильнуе лiпше Іванихи:

– І ви, Іванихо, вже мене встидаетеся до коршми ходити?

Закликав до коршми ii i каже:

– Не журися, нi. Я ще тобi грошей дам.

Налив iй горiлки кватирку, а ще другу дае для Гриця i буханець хлiба i каже до неi:

– Мiг би Гриць прийти сам, йому недалеко вiд мене.

– А пан як би довiдався, то б його не тiльки киями досить збив, а нагайкою ще лiпше побив.

Занесла той хлiб i ту горiлку до Гриця i розказуе:

– Знаеш, Грицю, казав жид, що ти мiг би i сам прийти, нiж голод терпiти.

А Гриць, як ту горiлку випив, то охоти набрався, думае: «Добрий то жид такий, що дурно дав менi горiлки i хлiба». Каже до матерi:

– Вже то я сам не пiду, а ви йдете, маете час, то вступiть ще до нього, що то вiн вам скаже.

Вертае Іваниха назад, а жид стоiть на порозi, каже:

– Ну, Іванихо, прийде коли Гриць, чи нi?

– Ет, що тамка питаете, де вам дурний прийде, як вiн не знае нiкого анi нiчого.

– Кажiть-но йому, нехай-но прийде сам до мене – ви можете жити легко тепер на переднiвок i ще грошi будете мати.

– Е, – каже тая Іваниха, – ну, а хто ж менi грошi дасть? Бiди менi бiльше дасть, нiж грошей.

– Чому? Я вам сам дам, але аби-сьте нiкому не споминали нiц, я маю таку вудку на довгiй тичцi, а iднаково Гриць стоiть коло ставу по цiлих днях, а якби вiн такий добрий був, щоби прийшов до мене, то я б йому дав тую вудку, i вiн би кидав на воду, i мав би сам що iсти i менi б якуюсь дав рибку. І з того би прийшло, що вiн би мав чим живитися, i я б йому ще заплатив.

І дав Іванисi ту вудку i тичку:

– Занеси Грицевi до ставу.

І показав йому, що мае чiпляти на той гачок, щоб на рибу кидати, i дав Грицевi ще горiлки i хлiба, щоби Гриць мав охоту рибу лапати. Іваниха занесла Грицевi ту вудку, горiлку i хлiб, а вiн злякався i каже:

– Мене пан заб'е.

Але як вiн горiлку випив i хлiб з'iв, то подумав собi: «Та вже менi однаково: буде бити, чи нi, альбо вже заб'е, iднаково я бiдний». І дивиться Гриць, що пiдходить жид очеретом, i дуже злякався.

– Грицю, не лякайся, – каже жид, – я тiльки прийшов показати тобi, як ти маеш рибу лапати.

І показав, i навчив Гриця.

І так iден день, другий день лапае Гриць рибу на ту вудку, в очерет складае, приходить мати до него, якби приносить iсти, i забирае рибу, i несе жидовi до коршми.

Коли жид каже:

– Я маю, Іванихо, такий волочок, що стiлько ся не буде мучити, а кине раз, то вже буде з него.

І занесла Іваниха, i дала Грицевi той сак на рибу.